«Український Арлінгтон». Національне військове меморіальне кладовище створять у Биківні

У Биківнянському лісі вже цього року можуть створити Національне військове меморіальне кладовище для вшанування загиблих Захисників та Захисниць України на 50 тисяч могил

Про це розповіли 23 березня під час спільної пресконференції в Медіа центрі Україна-Укрінформ представники родин загиблих, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства у справах ветеранів, Українського інституту національної пам'яті та КМДА. 

"9 років війни. Багато загиблих. На жаль, зараз гинуть наші захисники і захисниці. Україна має гідно вшановувати пам'ять загиблих воїнів з належним церемоніалом, як це відбувається у країнах світу. Ми маємо створити так званий "український Арлінгтон". Хочеться, щоб наш "український Арлінгтон" став  не тільки місцем вшанування, а й реальним місцем, куди будуть приходити люди, аби дізнатися, хто такі наші Герої, вшанувати їх пам'ять", – зазначила Юлія Лапутіна, Міністр у справах ветеранів України.

Місцем для створення меморіального кладовища обрали Биківнянський ліс. Для цього Мінветеранів, МКІП, УІНП, КМДА разом з родинами загиблих оглянули й проаналізувати відповідні ділянки під будівництво. Ділянка, яку розглядають для кладовища, має площу близько 90 гектарів.

"У нас є Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили". Він знаходиться на виїзді з Києва на Броварському шосе. Це місце пам'яті й поховання жертв сталінських репресій. Ми думаємо, що доречно поруч облаштувати кладовище. Підкреслюю, не у самому заповіднику, а поруч. Там є дві ділянки в лісі, де можна створити місце вшанування наших загиблих військових. Це найбільш швидкий шлях, щоб там вже можна було починати облаштовувати кладовище", – сказав Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України. 

Національне військове меморіальне кладовище передбачає цілий комплекс споруд та площ. Це, зокрема, саме військове кладовище, ритуальна будівля та інші необхідні споруди для організації почесних поховань, а також музейний комплекс.

Для затвердження Концепції та архітектурного рішення НВМК проведуть архітектурний конкурс. У майбутньому це має стати місцем почесних поховань на державному рівні загиблих Захисників та Захисниць, місцем офіційних заходів протокольного і церемоніального характеру; місцем збереження й висвітлення наукової інформації про російсько-українську війну та інші події боротьби за незалежність України.

 

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?