Мінкультури оскаржить поновлення Стасюк на посаді гендиректора Музею Голодомору

Міністерство культури та інформаційної політики оскаржуватиме рішення суду про поновлення Олесі Стасюк на посаді генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду

Про це повідомляється на сайті МКІП.

Зазначається, що 3 квітня Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області поновив на посаді колишнього генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Олесю Стасюк.

"Враховуючи матеріали справи та подані беззаперечні докази, Міністерство культури та інформаційної політики ознайомиться з аргументацією суду та неодмінно подасть апеляційну скаргу. Наголошуємо, що звільнення Стасюк О.О. з посади генерального директора музею Голодомору-геноциду відбулось на законних підставах, передбачених контрактом та діючим законодавством", - наголошують у МКІП.

У міністерстві нагадують, що повідомили Стасюк листом про те, що впродовж останніх місяців значно загострилася дискусія довкола чисельності жертв Голодомору 1932 – 1933 років, "пов'язана із винесенням та агресивним просуванням в публічному просторі наразі недостатньо науково обґрунтованого числа жертв у 10,5 млн українців".

Мінкультури просило Стасюк дати пояснення щодо ситуації, яка склалася, але станом на сьогодні вона так і не надала відповіді на поставлені запитання, хоча зобов'язана була це зробити відповідно до умов контракту.

 

 

Теми

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.