Заява Музею Голодомору щодо поновлення на посаді гендиректора Олесі Стасюк

Команда Національного музею Голодомору-геноциду у зв'язку з рішенням суду першої інстанції щодо поновлення на посаді Генерального директора Олесі Стасюк оприлюднила заяву

 

Заява команди Національного музею Голодомору-геноциду у зв'язку з рішенням суду першої інстанції щодо поновлення на посаді Генерального директора Олесі Стасюк.

3 квітня 2023 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області виніс рішення про поновлення на посаді Генерального директора Олесі Стасюк, звільненої наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 24.06.2022 р. У зв'язку з тривалим конфліктом навколо звільнення та роботи О. Стасюк, а також у зв'язку з вищезгаданим рішенням суду, ми, команда музейників та науковців Національного музею Голодомору-геноциду, вважаємо за важливе оприлюднити нашу відкриту позицію.

1. Насамперед заявляємо, що ми не маємо на меті лобіювати жодну конкретну особу директора чи виконувача обов'язків директора. Нашою головною цінністю є не прізвище керівника, а стабільна та якісна робота Музею як важливої для всієї країни інституції. Ми керуємося винятково інтересами Музею.

2. Водночас нам очевидно: ситуація, що склалася на сьогодні, вже створює значні загрози для роботи Музею як інституції. Спроби поновлення на посаді з боку О. Стасюк супроводжуються інтерв'ю, заявами у ЗМІ та соціальних мережах, у тому числі зі звинуваченнями у фальсифікаціях історії на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України та окремих співробітників Музею. Наукова та публічна діяльність Музею, у тому числі питання кількості жертв Голодомору не може бути інструментом відстоювання особистих інтересів у публічному конфлікті ні для кого, чи то О. Стасюк, чи то її опонентів. Спекуляції роботою Музею, його співробітників та науковців у особистих інтересах завдають шкоди всьому Музею та, ймовірно, самому вивченню Голодомору-геноциду і руху за визнання Голодомору геноцидом в інших країнах світу.

Поновлення на посаді О. Стасюк майже гарантовано не тільки не припинить продовження публічного конфлікту, а й, найімовірніше, посилить його.

Вже 4 квітня у коментарях журналістам О. Стасюк заявила, що планує повернутися до роботи найближчими днями. Попри те, що рішення суду першої інстанції ще не дає їй таких повноважень. Подібні заяви та плани і є продовженням публічного конфлікту та можливого його нового етапу.

3. Сумнівні щодо змісту заяви в суді, коментарі у ЗМІ та одіозні звинувачення, зроблені О. Стасюк за останній рік, у жодному разі, незалежно від причин такої поведінки, не зміцнюють її авторитет серед трудового колективу Музею та ставлять під сумнів перспективи можливості ефективного управління колективом Музею.

4. Станом на сьогодні, 6 квітня, нам відомо про наміри низки співробітників Музею звільнитися одразу ж після можливого поновлення на посаді Генерального директора О. Стасюк. Серед них є співробітники, які працюють тривалий час, мають великий досвід роботи зі складною темою в музейному просторі та високі персональні професійні компетенції. На жаль, є обґрунтовані побоювання, що кількість співробітників, які можуть прийняти рішення про звільнення у разі поновлення О. Стасюк, може згодом лише збільшитися.

5. Водночас станом на сьогодні, 6 квітня, та всі попередні 8 місяців Музей стабільно працює, організовуючи свою роботу відповідно до плану роботи на 2023 рік.

Виходячи з усього вищесказаного, керуючись винятково інтересами Музею як інституції та відкидаючи у бік особисті симпатії, маємо заявити:

- Ми не підтримуємо О.О. Стасюк в її спробах поновлення на посаді Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду та закликаємо добровільно припинити їх на користь завершення публічного конфлікту навколо Музею, а також усієї теми Голодомору-геноциду.

- Закликаємо всі сторони конфлікту припинити чи не допускати одіозні заяви та звинувачення у ЗМІ та соціальних мережах, які завдають шкоди, в тому числі Музею та самому вивченню Голодомору-геноциду.

- Закликаємо забезпечити спокійну, безперебійну роботу Музею та трудового колективу до проведення відкритого і змагального конкурсу, який визначить нового директора.

- Закликаємо, відповідно до чинного законодавства, а також виходячи з реалій воєнного часу, провести відповідний конкурс на посаду директора за першої ж нагоди.

Підписанти:

- Богуш Марина, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу

- Колос Дмитро, методист експозиційно-виставкового відділу

- Рибникова Надія, методист експозиційно-виставкового відділу

- Косенко Анастасія, методист експозиційно-виставкового відділу

- Патриляк Оксана, завідувач відділу фондової роботи

- Паращенко Тетяна, зберігач фондів відділу фондової роботи

- Білий Дмитро, завідувач відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Лук'янець Катерина, заступниця завідувача відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Іванець Андрій, провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Принь Марина, головний зберігач фондів

- Городняк Яна, завідувачка екскурсійно-освітнього відділу

- Голубєва Галина, екскурсовод, екскурсійно-освітній відділ

- Вигодованець Ольга, заступник завідувача екскурсійно-освітнього відділу

- Коцур Юлія, завідувач відділу усної історії Голодомору

- Костів Михайло, завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів

- Тесленко Ліна, заступник завідувача інформаційно-видавничого відділу

- Mолдавський Роман, старший науковий співробітник відділу усної історії Голодомору

- Шугальова Інна, старший науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Гринько Яна, завідувачка експозиційно-виставкового відділу

- Моргун Надія, старший адміністратор

- Теліман Любов, старший доглядач відділу фондової роботи

- Сокиріна Ганна, заступник генерального директора

- Мовчан Ольга Миколаївна, провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.