Садиба Терещенків під загрозою

17 травня о 15.00 відбудеться розгляд Великою Палатою Верховного Суду України справи щодо повернення Садиби Терещенків до комунальної власності.

Про це поінформувала представниця "Фундації спадщини Терещенків" та правозахисниця, депутатка Київради VII скликання Олена Терещенко, яка є дружиною нащадка династії Терещенка.

"Щойно дізналися, що ПАТ "Центрелеватормлинбуд" найближчими днями планує зведення ПАРКАНУ біля Садиби Терещенків з метою розпочати ЗНИЩЕННЯ пам'ятки архітектури шляхом її перебудови, забороненої пам'яткоохоронним законодавством (під виглядом так званої "реставрації з пристосуванням")", - зазначила Олена Терещенко.

17 травня (середа) о 15.00 відбудеться розгляд Великою Палатою Верховного Суду України справи щодо повернення Садиби Терещенків до комунальної власності.

"Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, тому навряд чи нас допустять до зали
Але для того, щоб продемонструвати Суду, що кияни не допустять подальшого знищення нашої культурної спадщини обов'язково збираємося біля будівлі Верховного Суду", - закликала Олена Терещенко.

Садиба Терещенків є пам'яткою архітектури місцевого значення. Вона побудована у 1874-1875 роках за проєктом архітектора В. Краузе у стилі неоготика. У 1879 році садибу придбав цукровий магнат Іван Терещенко.

У 1918 році в цій будівлі було розміщено Міністерство шляхів сполучення УНР (міністерство транспорту). У ніч з 13 на 14 листопада 1918 року тут, на таємних зборах представників українських політичних партій, що входили до Українського національного союзу, схвалено план повстання проти гетьманського режиму. Одночасно було обрано тимчасовий революційний уряд — Директорію УНР, у складі Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Федора Швеця, Панаса Андрієвського та Андрія Макаренка.

Будівля взята на облік рішенням Київради в 1986 році. У 1998 році взято на облік також флігель як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.

У 2007 році садибу, площа якої становить понад 1000 квадратних метрів, передали приватному товариству – ПАТ "Центрелеватормлинбуд" – за інвестиційним договором, з умовою провести реставрацію пам'ятки. Проте майже 15 років будівля перебувала у занедбаному стані, що може призвести до її фактичного знищення.

У червні 2021 року прокуратура звернулась до суду з вимогою повернути будівлю у комунальну власність.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.