IN MEMORIAM: помер дивізійник СС "Галичина" Іван Мричко

7 травня на 98-му році життя відійшов у вічність один з останніх дивізійників Іван Мричко.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив дослідник і заступник голови Галицького Братства вояків дивізія "Галичина" Ігор Іваньков.

Народився Іван Мричко 7 червня 1925 р. у с. Нове Село (Любачівщина, Польща). У 1943 р. зголосився до дивізії "Галичина". Перейшов вишколи в Гайделяґрі та у Франції і як старший вістун (Rottenführer) у складі 2 сотні 31 полку брав участь у боях під Бродами.

"Після виходу з оточення воював у Словаччині та Австрії, де був поранений під Майєрсдорфом. Переховувався в місцевого німця, від якого отримав цивільний одяг. Оскільки рани були серйозні, той був змушений привести санітарку з радянського військового госпіталя, сказавши на допиті, що хлопець у нього працював, як остарбайтер.

Москалі забрали Івана до пересильного табору, звідки в серпні 1945 мобілізували до Червоної армії і відправили на Далекий Схід. Хтось продав дивізійника і в цьому ж році він був заарештований за засуджений до 10 років", - написав Ігор Іваньков.

Покарання відбував у магаданських таборах, перебував на спецпоселенні. В Україну Іван Мричко повернувся в 1957 році. Проживав на Львівщині.

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.