Ірландський музей сучасного мистецтва представив проєкт про викрадені росіянами картини з Херсона

Ірландський музей сучасного мистецтва в Дубліні представив на своїй платформі проєкт «Втрачена українська спадщина» твори українських художників ХХ-ХХІ століття, викрадені російськими окупантами з Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка.

Про це повідомили на сторінці Херсонського художнього музею у фейсбуці.

У музеї зауважили, що виникненню цієї ідеї завдячують київській художниці Сані Шахмурадовій-Танській. Перебуваючи у квітні цього року на художній резиденції в Дубліні та працюючи з проєктом SPICE, який присвячений громадському куруванню культурної спадщини, мисткиня запропонувала IMMA познайомити відвідувачів їх ресурсу з викраденими росіянами творами українських музеїв.

Зосередитися Сана вирішила саме на колекції Херсонського художнього музею. Так одна художниця поєднала дві установи, а сам проєкт реалізувався на сайті Ірландського музею.

"З початком повномасштабного вторгнення російські окупанти не лише вбивали українців та руйнували їхні домівки, а й мали на меті знищити українську культурну спадщину. Численні музеї та галереї стали об'єктами нападів, знищення та пограбування. Серед цих установ Херсонський художній музей..." – підкреслили ірландські музейники.

Проєкт "Втрачена українська спадщина" презентує 32 роботи, викрадені окупантами з колекції Херсонського художнього музею. Реальні мистецькі втрати музею складають більше як 11 тисяч творів.

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.