ЛНУ присвоїв звання почесного доктора колишньому працівнику ЦК КПРС та депутату від СДПУ(о)

29 червня, Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка присвоїла звання «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка» президентові Національної академії педагогічних наук України, академікові НАН України Василю Кременю.

Про це повідомили у пресслужбі ЛНУ імені Івана Франка.

У коментарях випускники Львівського університету обурились через цю новину:

"Памʼятаю, як в листопаді 2004-го ми штурмували МОН, вивели тодішнього міністра Кременя на вулицю і примусили публічно пообіцяти, що більше не буде репресій проти студентів. Я тримав мегафон, у який він озвучував заяву про це перед багатотисячним натовпом. Я відчував як він тремтів. Не знав тоді, що це майбутній почесний доктор мого рідного університету", − прокоментував історик Володимир В'ятрович.

Водночас у пресслужбі ЛНУ зазначили, що Члени Вченої ради одноголосно підтримали присвоєння звання "Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка" Василю Кременю.

Василь Кремень з 1979 по 1986 рік працював у ЦК Компартії України, а в 1986 1991 pp. – у ЦК КПРС, де займався питаннями розвитку освіти і науки. Також працював заступником директора Російської академії наук.

В Україні Василь Кремень працював в Адміністрації президента Леоніда Кучми. У 1998 році був обраний до Верховної Ради за списком партії СДПУ(о), до якої входить і Віктор Медведчук. А вже у 2000 році Василь Кремень відмовився від мандату у зв'язку із призначенням міністром освіти. У 2002 році знову балотувався до Верховної Ради від СДПУ(о), проте невдало.

Із 30 грудня 1999 до 3 лютого 2005 року був міністром освіти і науки України за президентства Леоніда Кучми. 

Під час роботи в міністерстві освіти Дмитра Табачника Василь Кремень очолював Національну академію педагогічних наук, де й працює донині. 

 

Теми

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.