На Полтавщині знесли пам'ятник Пушкіну

У Лубнах 17 серпня прибрали з публічного простору постамент та погруддя російському письменнику Пушкіну.

Про це повідомив регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Знесення пам'ятника вимагає закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

Демонтаж провели комунальні служби громади з метою виконання колегіального рішення тридцятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради, де визнали, що пам'ятник Пушкіну є символом, що відображає імперські російські історичні наративи.

Монумент перемістили з публічного простору міста до території місцевого комунального житлово-експлуатаційного управління на тимчасове зберігання.

пам'ятник Пушкіна у Лубнах був останнім на Полтавщині, торік і цьогоріч подібні уже демонтували у Кременчуці, у селі Біленченківка Гадяцької громади та у Полтаві. Попереду ще перейменування вулиці Пушкіна у Полтаві та ще 17 громадах області. Донедавна на Полтавщині налічувалося 120 об'єктів топонімії, але більшість перейменували після повномасштабного вторгнення росіян.

Як відомо, у Лубнах провела дитинство і юність російська дворянка Анна Керн, відома як одна із багатьох коханок Пушкіна, яку він зневажливо називав "вавилонською блудницею".

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.