Володимир В’ятрович: Заступником голови Інституту українознавства призначили «кагебіста» Вєдєнєєва

Заступником директора Науково-дослідного інституту українознавства обрали колишнього заступника голови Українського інституту національної пам’яті часів Януковича Дмитра Вєдєнєєва.

На це звернув увагу історик, народний депутат ВР Володимир В'ятрович.

Як ідеться в повідомленні Інституту, Вєнєдєєва обрали 21 вересня на зборах колективу установи.

Вєнєдєєв у 2010–2013 роках працював заступником голови Українського інституту національної пам'яті, призначений на цю посаду тодішнім президентом Віктором Януковичем. За словами В'ятровича, на цій посаді Вєнєдєєв був одним із головних інструментів у просуванні російського наративу про Голодомор.

"Одним із головних завдань Росії в історичній політиці в попередні десятиліття тому було заперечення геноцидного характеру Голодомору. Колосальні ресурси витрачалися на те, щоб так не сприймали його в Україні, не визнавали таким в світі. З приходом до влади в Україні Януковича Росія розпочала зносити здобутки визнання Голодомору геноцидом попереднього президента. Тому новий, обраний в 2010, вже на першому ж своєму виступі за кордоном весною цього року сказав, що нема підстав твердити про геноцид, була лиш загальна трагедія народів СРСР. Нове керівництво СБУ почало закривати архіви КГБ, де містилася інформація про події 1930-х.

Головними інструментами цієї російської кампанії стали нові очільники Українського інституту національної памʼяті, структури, створеної за Ющенка саме для дослідження Голодомору і поширення інформації про нього.

Це були комуніст Валерій Солдатенко та кагебіст Дмитро Вєдєнєєв. Обидва встигли наробити шкоди Україні, поки перший з них був директором УІНП, а другий його заступником. Обидва втекли з посад після втечі Януковича в 2014", — написав Володимир В'ятрович. 

Він звернувся до Міністерства освіти і до міністра Оксена Лісового із закликом "виправити цю ганебну помилку". 

"Вєдєнєєв озвучувач російських наративів про наше минуле. Той, хто стирав памʼять про жертв Голодомору, не повинен працювати в державних структурах", — написав В'ятрович.

Міністерство освіти і науки відреагувало на цей допис і запевнило, що з'ясує деталі ситуації: 

"Україна досягла значного прогресу у визнанні Голодомору геноцидом українського народу, і ми глибоко шануємо працю людей, що роками докладали до цього зусилля. Заперечення геноциду, паплюження пам'яті жертв Голодомору — суперечить цілям і цінностям МОН.  З'ясовуємо обставини ситуації, що склалася, і вживатимемо усіх необхідних заходів, що залежать від нас, для того, щоб зробити подібні випадки неможливими", — написало міністерство. 

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.