Пам'яті Тетяни Балабушевич

Тетяна Балабушевич була відомою на Батьківщині й поза нею дослідницею історії України та Європи, економічної історії України XVI–XVIII ст., історичної географії та картографії, наукової бібліографії історії. Вона опрацьовувала проблеми аграрної історії, поділу праці та закордонних торговельних зв’язків різних українських теренів, території та кордонів запорозьких земель і правобережних козацьких полків, історії обігу й лічби монет, руху цін в Україні. Вона працювала і над систематизацією довідкової та енциклопедичної літератури. До бібліотеки НаУКМА надійшла свого часу як дарунок її книгозбірня у 763 назви

 

Шок, заперечення, розпач, жаль… Ці та інші подібні почуття володіють серцями багатьох людей, яким пощастило знати чудову людину, відому дослідницю, ветерана й співзасновницю кафедри історії НаУКМА Тетяну Аркадіївну Балабушевич, яку трагічна загибель вирвала з наших лав.

Тетяна Аркадіївна народилась у Києві 21 жовтня 1945 року. Належала до родини, відомої подвигом "свідків правди" – обраного ректора Київської духовної академії Олександра Глаголєва та його сина, "праведника миру" протоієрея Олексія, а саме до її лінії, відомої традиціями справжніх лікарів-гуманістів Аркадія та Агнеси Балабушевичів, визначними вченими інших напрямів, деяких представників якої було репресовано за найхимернішими звинуваченнями.

Матір Тетяни Аркадіївни, Наталію Аркадіївну Балабушевич-Довженко, згадують у спогадах майже всі дисиденти, бо вона надавала їм і сім'ям медичну допомогу, консультувала щодо виживання за політичних голодувань. А далі й сама Тетяна Аркадіївна користувалася у важкі часи всіма можливостями для надання реальної допомоги сім'ям представників дисидентського руху та нащадкам героїв Визвольних змагань.

Складнощі походження позначилися на тому, що по закінченню 1967 року Київського державного університету ім. Шевченка юній киянці довелося починати шлях до фаху з викладання історії в школі смт Тараща на Київщині. Але працелюбність і наполегливість створили можливість стати консультантом і редактором часопису Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а вже 1972 року вступити до аспірантури на кафедрі історії середніх віків свого історичного факультету.

1975 року успішно захистила кандидатську дисертацію з історії магнатських господарств Львівської землі XVIII ст., працювала молодшим науковим співробітником ЦНБ АН УРСР, старшим. викладачем Чернігівського педагогічного інституту. З 1977 до 1992 Тетяна Аркадіївна працювала науковим, потім старшим науковим співробітником сектору спеціальних історичних дисциплін Інституту історії АН УРСР. А з 1993 року й до останку вже незмінно – доцентом кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська Академія", у створенні колективу якої відіграла вельми помітну роль.

Тетяна Аркадіївна Балабушевич була відомою на Батьківщині й поза нею дослідницею історії України та Європи, економічної історії України XVI–XVIII ст., історичної географії та картографії, наукової бібліографії історії. Вона опрацьовувала проблеми аграрної історії, поділу праці та закордонних торговельних зв'язків різних українських теренів, території та кордонів запорозьких земель і правобережних козацьких полків, історії обігу й лічби монет, руху цін в Україні. Тетяна Аркадіївна працювала і над систематизацією довідкової та енциклопедичної літератури. До бібліотеки НаУКМА надійшла свого часу як дарунок її книгозбірня у 763 назви.

Певна річ, що значна частина життя Тетяни Аркадіївни Балабушевич була пов'язана з викладанням у Могилянці. У пам'яті випускників вона постає як автор значного концептуального внеску в історичну освіту, ґрунтованого на приналежності України та її історії до історичного розвитку Центрально-Східної Європи, унікальних авторських курсів з історичної географії України, історії, історичної географії та націєтворення Центрально-Східної Європи, Імперії Габсбургів та численних інших.

Вони не забудуть її достоту материнського опікування, відкриття нею багатьом своїм учням наукового шляху своїм керівництвом підготовкою численних дипломних та дисертаційних праць. Колеги ж назавжди запам'ятають товариськість, доброзичливість, легкість у спілкуванні, готовність допомогти в найрозмаїтіших боках життя, щиру інтелігентність і справжній патріотизм.

Важко стримати сльози. Царство небесне Вам, дорога Тетяно Аркадіївно, вічні пам'ять і шана...

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.