У місті Валки на Харківщині перейменували низку вулиць

Зокрема, з'явилися назви на честь українських воїнів, волонтерів, незалежності та свободи.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

"Ті перейменування, що відбулися у Валках, наочний приклад того навіщо нам позбуватися імперських і комуністичних назв. Вертаємо своє, друзі! Харківщина продовжує повертати власні назви у символічний простір", - зазначила начальниця Північно-східного відділу УІНП Марія Тахтаулова.

31 серпня Валківська міська рада підтримала перейменування низки об'єктів топоніміки у місті. Зокрема:

вулицю Пушкіна — на вулицю Незалежності,

провулок Пушкіна — на провулок Михайла Несольоного. Михайло Несольоний (1978-2022) - молодший сержант, водій МТЛБ 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади ЗСУ. Герой України (посмертно).

в'їзд Пушкіна — на в'їзд Євгена Альбовського. Євген Альбовський (бл.1855- бл.1917) – дослідник історії Слобідської України, автор першої книги з історії Валок.

вулицю Чехова — на вулицю Олександра Ковальова. Олександр Ковальов (1944-2021) - валківський художник, гончар і педагог. Жив на цій вулиці.

вулицю провулок Кошового — на провулок Дмитра Наріжного. Дмитро Наріжний (1926-2015) – ініціатор відродження гончарної справи на Валківщині.

вулицю Ломоносова — на вулицю Європейську.

провулок Ломоносова — на провулок Івана Лисенко. Іван Лисенко (1938-2022) – письменник і мистецтвознавець, автор "Валківської енциклопедії", дослідник творчості земляків Марусі Вольвачівни та Олександра Коржа.

вулицю Лермонтова — на вулицю Академіка Байрачного. Борис Байрачний (1935— 2020) — хімік, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України. Народився в селі Заміське на Валківщині.

провулок Ушакова — на провулок Сотника Гончара. Гончар Олександр (1894, м. Валки – 1928). Військовий; інженер-агроном, сотник Армії УНР. Уродженець Валок.

вулицю 1 Травня — на вулицю Свободи.

провулок Майський — на провулок Коржівський. За назвою місцевості

вулицю Колгоспну — на вулицю Хліборобську.

провулок Суворова — на провулок Миколи Манойла. Микола Манойло (1927-1998) - уродженець Валківщини соліст Харківської опери Народний артист УРСР і СРСР. Уродженець с. Манили на Валківщині.

вулицю Гагаріна — на вулицю Муравську.

вулицю Комарова — на вулицю Генерала Пересади-Суходольського. Михайло Пересада-Суходольський (1883-1938) – генерал-хорунжий Армії УНР. Він був начальником штабу 3-ї Залізної дивізії та займав інші важливі посади в Армії Української держави. Уродженець Валок

провулок Комарова — на провулок Затишний.

вулицю Маяковського — на вулицю Михайла Поготовка. Михайло Поготовко (1891-1944) – уродженець Валківщини, один із перших льотчиків Армії УНР, підполковник Армії УНР

провулок Маяковського — на провулок Миколи Частія. Микола Частій (1905-1962) – оперний співак, народний артист УРСР. Уродженець Валок.

в'їзд Маяковського — на в'їзд Калиновий.

вулицю Марєєва — на вулицю Отамана Перлика. Іван Перлик - організатор і перший командир 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії, один із керівників Ков'язького антибільшовицького повстання 1920-1921рр.

вулицю 8 Березня — на вулицю Волонтерську.

провулок Мічуріна — на провулок Андрія Дарагана. Андрій Дараган (1902-1987) – скульптор, автор пам'ятника Кобзарю Канаді (м.Вінніпег), автор художньої ідеї пам'ятника Шевченку в Харкові.

провулок Сидоренка — на провулок Сотника Дахневського. Петро Дахневький (1887-1928) - військовий, громадський і кооперативний діяч; сотник 6-ї гарматної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Уродженець м. Валки

вулицю Горького — на вулицю Курячівську.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.