Документальну спадщину "Бабин Яр" включили до Міжнародного реєстру Програми "Пам’ять світу" ЮНЕСКО

У Бабиному Яру відбулася церемонія, присвячена включенню "Документальної спадщини "Бабин Яр" до Міжнародного реєстру Програми "Пам'ять світу" ЮНЕСКО.

Про це повідомляє Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". 

Захід пройшов за участі Натана Щаранського, Голови Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", Анатолія Хромова, Голови Державної архівної служби України, Еміне Джапарової, Першої заступниці Міністра закордонних справ України, а також представників дипломатичного корпусу, архівних установ та інших офіційних осіб. 

Міжнародне визнання документальної спадщини "Бабин Яр" — результат спільних зусиль всіх учасників, які підтримали подання номінаційної форми на чолі з Державною архівною службою України та сьома українськими архівами, що зберігають оригінальні документи про події Голокосту.  

"Принципом роботи українських архівів останніми роками стало гасло: "Відкритість – це наша сила!". Система державних архівів України демонструє інноваційність, транспарентність, що визнано міжнародними рейтингами і користувачами архівної інформації. Зрілість українського громадянського суспільства дає змогу українським  архівістам оприлюднити весь масив документів різних періодів української історії. Збереженість, оцифрування та удоступнення онлайн українських колекцій про Голокост та інші трагічні події Другої світової війни є важливим для української та єврейської спільнот", – зазначив Анатолій Хромов, Голова Державної архівної служби України.

У 1941-1943 роках в Бабиному Яру нацисти вбили за різними оцінками від 70 000 до 100 000 тисяч людей. Це місце стало не лише однією з точок на страшній мапі Голокосту, а його сумним символом у Східній Європі. Унікальні документи, фото та свідчення очевидців, які зберігаються в архівах, дозволяють відновити документальні факти про події Голокосту та мають вагоме значення для української та світової спільноти. 

"Кожне покоління - народів та постатей  - шукає різних шляхів зафіксувати свій історичний момент на довжину століть.Це цілком природно, адже  в цьому є наша відповідальність перед майбутнім. Але ми знаємо багато прикладів, коли пам'ять намагаються стерти. Диктатори, злочинці, режими.За радянських часів трагедію Бабиного Яру замовчували та намагалися стерти з людської пам'яті.  Хочу подякувати історикам, архівістам, громадським активістам за їхню невтомну працю, які роблять пам'ять про трагедію Бабиного Яру частиною нашої національної самосвідомості. Бо лише пам'ятаючи про минуле, ми можемо конвертувати біль у силу, аби вижити  та перемогти", — підкреслила Еміне Джапарова, Перша заступниця Міністра закордонних справ України. 

Основою для отримання такого статусу від ЮНЕСКО став унікальний онлайн-простір Меморіального центру, у якому міститься понад 3,5 мільйонів документів з 13 архівів України.

"Одним із найважливіших напрямків нашої діяльності є оцифрування архівів, особливо під повномасштабної війни, коли під смертельною загрозою опинилися не тільки життя людей, але й архіви. Ми вдячні нашим партнерам та усім архівним установам за те, що спільно можемо робити внесок у збереження пам'яті українського та єврейського народів і передавати наступним покоління доступ до унікальних архівних даних", – прокоментував Натан Щаранський, Голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.