IN MEMORIAM: Помер професор Степан Заброварний

У Перемишлі у віці 94 роки відійшов у вічність історик українського походження професор Степан Заброварний.

Про це сповістив Український Народний дім в Перемишлі.

"З великим сумом повідомляємо, що помер проф. Степан Заброварний - видатний дослідник історії Надсяння, Перемищини і самого Перемишля, великий приятель (вже з дитинства), прихильник та жертводавець Українського народного дому в Перемишлі", - йдеться у повідомлені.

Степан Заброварний уродженець села Станіславчик (біля Перемишля), навчався у Перемишлі та Щецині, де згодом почав наукову роботу. Автор численних наукових публікацій з економії та історії, організатор та співорганізатор наукових конференцій, зокрема "Польща-Україна. Важкі питання" (1996-2001) та "Перемишль і перемиська земля протягом століть" (1996, 1998, 2003) - з яких також видав і опублікував три збірки унікальних статтей про українську історію нашого регіону.

Редактор збірників про польсько-українські відносини: "Akcja "Wisła" na tle stosunków polsko-ukraińskich w XX wieku" та "Polska-Ukraina. Historia-Polityka-Kultura". Автор історичних книжок, серед іншого "Folwark i wieś w obwodzie przemyskim 1772-1848", "На землі чужосторонній", "Українське село Станіславчик на Вігром", "Перемиська Шашкевичівка", "Державна жіноча вчительська семінарія в Перемишлі", та єдиного як досі опрацювання історії нашого будинку - "З хроніки Народного дому в Перемишлі (1901-1945)".

Професор Степан Заброварний був довголітнім діячем українського середовища у Польщі. Був співзасновником Об'єднання українців у Польщі, Спілки політв'язнів, Українського вчительського товариства, головою Комісії національної пам'яті, редактором "Українського альманаху", членом президії Світового конгресу Українців.

Похоронні відправи:

- парастас у понеділок о 18:00 - Dom Pogrzebowy "Hades"

- похорон у вівторок о 10:00 у Греко-католицькому соборі у Перемишлі і опісля на головному цвинтарі у Перемишлі.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.