Під час ремонтних робіт на Львівщині виявили 300-річне поховання

Давнє поховання виявили під час ремонтних робіт дороги в Угневі на Львівщині.

Про це у соцмережах повідомив Юрій Крамар.

9 жовтня під час ремонтних робіт дороги Е-14-04 в Угнові екскаватор розкопав невідоме поховання. Наступного дня на цьому місці працювали археологи зі Львова. За попередніми висновками поховання має близько 300 років.

"Цікаво те, що під похованнями глибше археологи знайшли ще давніші захоронення розміщені не типово, тобто північ-південь. Під старим дорожнім покриттям виявлено 25 поховань. Поруч з тими похованнями стоїть давня історична пам'ятка у вигляді високої колони з хрестом. Поховання ніби оточують колону. Отже, довкола колони є якесь локальне чимале захоронення", - написав Юрій Крамар.

На мапі Фон-Міга 1770 року ця колона вже позначена. Щоправда, дорога значно обгинає місце поховання, - зазначив Юрій Крамар:

"Неподалік (70 м на північ) було окописько, тобто єврейський цвинтар, який радянська влада знищила. Поруч, 30 м на південний схід стоїть будівля колишнього повітового суду. На захід від знайдених захоронень стояв дім повітового судді, у якому при демонтажі в 1952 році двоє угнівчан знайшли великий скарб, про який описує професорка Люблінського університету. Але це вже інша загадкова історія Угнова".

Тепер місцева влада має визначити місце ексгумації.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.