На Личаківському військовому цвинтарі демонтують радянські меморіальні плити

На Личаківському військовому кладовищі фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду.

Про це повідомила пресслужба Львівської обласної ради.

На Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" розпочали другий етап ексгумації поховань радянського періоду. Зокрема, розпочали демонтаж центральної алеї Марсового поля.

За словами керівника Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослава Шеремети, під час цього етапу буде проведено демонтаж плит центральної алеї та бетонного покриття, а потім – ексгумація останків.

Згідно з документами, на цій території є 340 таблиць, на кожній з яких виписано по 10 прізвищ. Загалом – 3400 прізвищ.

"Наші попередні дослідження показали, що документація, яку робив радянський режим, є далекою від реалій. Ймовірно, що не під усіма цими плитами є поховання. Тільки дослідження покажуть реальну картину. Після демонтажу плит і бетонної частини фахівці центру "Доля" проведуть дослідження. У випадку виявлення останків буде проведена ексгумація з подальшим перепохованням на одному з кладовищ Львова. Відповідно, що і плити будуть також перенесені" – наголосив Шеремета.

Він пояснив, що поховання тут відбувалися з 1945 до 1956 року, більшість – військовослужбовці НКВС, які боролися з українським визвольним рухом. А  у 1972 році радянська влада спорудила меморіал.

"Як показали результати першого етапу дослідження, насправді ніхто не займався перепохованням і увічненням пам'яті тих, хто тут лежав. Просто розрівняли надгробки, частину вивезли, а частину прикопали землею. Зробили центральну алею, а зліва і справа створили газон. Довгий час не було відомо, що під трав'яним газоном є поховання" – додав Святослав Шеремета.

Усі роботи з ексгумації планують завершити до кінця року, однак тривалість робіт залежатиме від погодних умов і від кількості виявлених нашарувань поховань.

 

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.