Повернення до початкового місця розташування Національного військового меморіального кладовища поряд із Південним кладовищем міста Києва має прискорити його будівництво

В Україні триває робота зі створення Національного військового меморіального кладовища. Не викликає сумнівів, що цей простір памʼяті і шани має бути створено у максимально можливі короткі терміни. Водночас це має бути одне з визначальних меморіальних місць в Україні. Створення такого кладовища – це не лише відповідь на поточну потребу гідно та з належними почестями ховати полеглих захисників України. Це також формування простору, який у майбутньому впливатиме на національну памʼять і навіть ідентичність.

 

Базово рамку майбутнього Національного військового меморіального кладовища задав закон, ухвалений парламентом 31 травня 2022 року. Цей документ, зокрема, визначив, хто може бути похованим на цьому кладовищі.

Відтоді ведеться предметна робота над створенням НВМК, яку координує Міністерство у справах ветеранів України. Міністерство залучало до обговорення та консультацій представників різних органів влади, зокрема Українського інституту національної памʼяті, а також представників громадянського суспільства та родин загиблих військовослужбовців.

У березні 2023 року Мінвет і Міністерство культури та інформаційної політики України публічно представили ділянку під НВМК, розташовану  вздовж Броварського шосе по сусідству з Національним історико-меморіальним заповідником "Биківнянські могили". Проте наступний детальний розгляд цієї ділянки показав, що вона має більше мінусів, ніж плюсів.

Створюючи одне важливе місце памʼяті, ми не повинні зруйнувати інше, також важливе. У межах робочої групи і на підставі додаткового аналізу документів, зокрема матеріалів кримінальної справи 50-0092 про масові поховання громадян в Дніпровському лісництві біля селища Биківня, а також Звіту про обстеження території НІМЗ "Биківнянські могили" від 19.08.2008 р., ми дійшли висновку, що пропонована у березні земельна ділянка може містити масові могили часів сталінських репресій, а також об'єкти Другої світової війни, які можуть підлягати науковому вивченню та державній реєстрації як пам'ятки культурної спадщини.

У 2001, 2006–2008, 2011–2012 роках на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" проводилися масштабні роботи з пошуку поховань польських військовополонених. Тоді приблизно за 5 років робіт на території заповідника була досліджена площа 1,5 гектара та виявлено 195 поховань, у тому числі 21 колективна могила.

Це дає уявлення про можливий темп досліджень і результати, що вочевидь може поставити реалізацію проєкту НВМК на ділянці у Биківні під загрозу. Адже за орієнтовними оцінками, всі етапи організації та проведення досліджень, пошукові роботи та можливі ексгумації людських останків займуть щонайменше 12–18 місяців. Водночас до проведення цих досліджень немає можливості розпочати навіть проєктні роботи зі створення НВМК.

Крім того, за даними від архітекторів, озвучених під час останніх нарад щодо створення НВМК, на земельній ділянці поряд із заповідником "Биківнянські могили" після дотримання всіх необхідних буферних зон площа під поховання складатиме менше 45 гектарів.

Вочевидь, створюючи обʼєкт національного значення під час російсько-української війни, що триває, доцільно обирати земельну ділянку, яка матиме потенціал до розширення та подальшого благоустрою без шкоди для попередніх поховань.

Відтак було розглянуто інші можливі ділянки неподалік від Києва. Зокрема, ділянку поряд із діючим Південним цвинтарем, яку розробники концепції некрополя першопочатково розглядали як одну з найбільш ймовірних для розміщення НВМК ще до ухвалення відповідного закону. Саме ця ділянка наразі виглядає найбільш перспективною. Вона дає змогу виділити під поховання понад 180 гектарів.

На Національному військовому меморіальному кладовищі з почестями ховатимуть загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також після здобуття Україною незалежності брали участь у миротворчих місіях.

Планується, що це буде архітектурний комплекс, який включатиме власне військове кладовище, музейний комплекс, ритуальну будівлю та інші необхідні споруди для організації почесних поховань. Увічнення пам'яті тих, хто похований на інших цвинтарях, здійснюватиметься у музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища. Згідно з законом, порядок організації поховань та перепоховань, а також форму й вид могильних каменів і надгробків визначатиме уряд.

Національні військові меморіальні кладовища — це світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Аналогічні цвинтарі існують в США, Франції, Польщі тощо. У згаданих країнах створення такого простору було тривалим процесом. Наприклад, від ухвалення Конгресом США закону, який уповноважив уряд купувати землю для національних кладовищ, до першого поховання на відомому Арлінгтонському цвинтарі, яке відбулося в 1864-му, минуло два роки. За історію Арлінгтонського кладовища декілька разів ухвалювалися рішення про його розширення, а окремі регуляторні акти, повʼязані з його функціонуванням, ухвалювалися в наш час. На Арлінгтонському цвинтарі на понад 250 гектарах розташовані близько 400 тисяч могил. Тож створення такого простору памʼяті – це процес, який потребує знання світового досвіду, залученості суспільства та готовності і з боку держави, і з боку громадян створювати саме знаковий простір памʼяті і шани.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.

Олена Буруль: Як Голодомор з'явився і зник у любовному романі 1933 року

В листопаді 1933-го в газеті Welt Blatt, що видавалась у Відні, з'явився фрагмент роману Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину". Герой втікає з Радянського союзу до Німеччини у бочці, перепливаючи Дністер, там влаштовується на роботу, рятує дочку консула від падіння з коня. Всі ознаки третьосортного чтива для домогосподарок. Якби не початок роману, де йдеться про жорстоку більшовицьку політику і детально описуються події Великого голоду в Україні.