Найдорожча могила на цвинтарі Монпарнас в Парижі

У 1910 році молода українська анархістка, студентка паризького факультету медицини Тетяна Раш(ч)евська повісилася у своїй студентській кімнаті на вулиці Port Royal. Начебто від надмірної любові. 23-річну дівчину поховали у кутку кладовища Монпарнас. Дівчина зустрічалася з румунським лікарем, а той дружив із скульптором на прізвище Бранкузі. Бранкузі на той момент всього лише один з багатьох учнів Родена. За 200 франків він продає свою скульптуру "Поцілунок" для надгробної стели померлої Тетяни.

 

На фото найдорожча з могил монпарнаського кладовища. Про її історію я дізналася з новин, але хотіла побачити на власні очі.

Отже, у 1910 році молода українська анархістка (за одними джерелами), киянка (за іншими), росіянка (за третіми), студентка паризького факультету медицини Тетяна Раш(ч)евська повісилася у своїй студентській кімнаті на вулиці Port Royal. Начебто від надмірної любові. 23-річну дівчину поховали у кутку кладовища Монпарнас. Її надгробок повернений до кам'яної огорожі. Щоб відшукати —треба добре постаратися.

Дівчина зустрічалася з румунським лікарем, а той дружив із співвітчизником - скульптором на прізвище Бранкузі. Бранкузі на той момент всього лише один з багатьох учнів Родена. За 200 франків він продає свою скульптуру "Поцілунок" для надгробної стели померлої Тетяни.

Минає майже сто років. Бранкузі стає найдорожчим скульптором в історії мистецтва.

Його скульптури продаються на аукціонах за десятки мільйонів. А враховуючи, що створив їх автор всього біля 300, ціни ростуть в геометричній прогресії.

Паризький арт-торговець Гійом Дюамель за допомогою генеалога знайшов російських спадкоємців дівчини. За одними джерелами родичі ніколи й не чули про ніяку Тетяну. За іншими —у них дивом зберігся лист від матері Тані про те, що вона придбала скульптуру у Костянтина Бранкузі за скромних двісті франків. "Поцілунок" на даний момент оцінюють у суму від 50 до 80 мільйонів!

У 2006 році арт-дилер, в надії на швидкий грошовий куш, попросив у Мінкультури довідку про вивіз пам'ятки з території Франції. Тодішній міністр культури відмовився випустити скульптуру Бранкузі за кордон, вважаючи її власністю держави. Згодом скульптуру віднесли до національного надбання, а потім зареєстрували як історичну пам'ятку. Судова тяганина між Францією та спадкоємцями триває вже 15 років!

Родичі, за підтримки зацікавленого арт-торговця, затиснули скульптуру в дерев'яну будку, схожу самі бачите на що. На могилу направлено три камери і стоїть заборона наближатися та торкатися пам'ятника.

Якщо не мені —то хай не бачить ніхто! Культура, що тут скажеш.

Прикметно, що сама могила заросла травою, а фото нещасної Тетяни валяється на землі. За нього ж грошей не пропонують...

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.