У Тернополі сім'я загиблого захисника відмовилася від встановлення пам’ятника, стилізованого під військове кладовище

Сім'я Стадників – єдина зі 136 родин, яка не погодилася на уніфікований пам'ятник для усіх загиблих військовослужбовців

Про це повідомила Дарця Веретюк, ініціаторка проєкту "Пантеон Героїв".

У Тернополі міська рада прийняла рішення про облаштування військового кладовища на Микулинецькому цвинтарі на Алеї героїв. Саме там поховано наразі 136 військовослужбовців, які загинули починаючи з 24 лютого 2022 року. Концепцію Пантеону представили на загальних зборах родин загиблих. Лише Марія та Олег Стадники не погодилися на уніфікований пам'ятник над могилою їх сина – прокурора, матроса ВМС Віталія Стадника, який загинув 1 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання.

Всупереч рішенню Тернопільської міської ради родина почала зводити на похованні пам'ятник на свій смак. Директор комунального підприємства "Ритуальна служба" звернувся до родини Стадників з проханням демонтувати конструкцію, однак вони не відреагували. Тож 24 жовтня працівники "Ритуальної служби" демонтували плити.

"Всі загиблі військові заслуговують на повагу, шану і безмежну вдячність за їх рішучість у боротьбі, за їх жертву на користь цивільного населення. Ні військовий стаж чи звання і посада, ні нагороди, ні розмір статків, ні походження, ані інші які б то не були ознаки цього не змінять", - зазначила Дарця Веретюк, ініціаторка проєкту "Пантеон Героїв" та дівчина загиблого Героя України Віталія Дереха.

25 жовтня батько загиблого Олег Стадник написав заяву до правоохоронців на дії комунальників. Поліції за заявою відкрила кримінальне провадження за ч. 1. ст. 297 КК України (Наруга над могилою, іншим місцем поховання).

️Також 25 жовтня батько загиблого звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду, аби домогтись заборони комунальному підприємству на здійснення будь-яких дій щодо влаштування намогильної споруди на місці поховання його сина. Однак Олег Стадник отримав відмову у відкритті позову.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".