У Тернополі сім'я загиблого захисника відмовилася від встановлення пам’ятника, стилізованого під військове кладовище

Сім'я Стадників – єдина зі 136 родин, яка не погодилася на уніфікований пам'ятник для усіх загиблих військовослужбовців

Про це повідомила Дарця Веретюк, ініціаторка проєкту "Пантеон Героїв".

У Тернополі міська рада прийняла рішення про облаштування військового кладовища на Микулинецькому цвинтарі на Алеї героїв. Саме там поховано наразі 136 військовослужбовців, які загинули починаючи з 24 лютого 2022 року. Концепцію Пантеону представили на загальних зборах родин загиблих. Лише Марія та Олег Стадники не погодилися на уніфікований пам'ятник над могилою їх сина – прокурора, матроса ВМС Віталія Стадника, який загинув 1 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання.

Всупереч рішенню Тернопільської міської ради родина почала зводити на похованні пам'ятник на свій смак. Директор комунального підприємства "Ритуальна служба" звернувся до родини Стадників з проханням демонтувати конструкцію, однак вони не відреагували. Тож 24 жовтня працівники "Ритуальної служби" демонтували плити.

"Всі загиблі військові заслуговують на повагу, шану і безмежну вдячність за їх рішучість у боротьбі, за їх жертву на користь цивільного населення. Ні військовий стаж чи звання і посада, ні нагороди, ні розмір статків, ні походження, ані інші які б то не були ознаки цього не змінять", - зазначила Дарця Веретюк, ініціаторка проєкту "Пантеон Героїв" та дівчина загиблого Героя України Віталія Дереха.

25 жовтня батько загиблого Олег Стадник написав заяву до правоохоронців на дії комунальників. Поліції за заявою відкрила кримінальне провадження за ч. 1. ст. 297 КК України (Наруга над могилою, іншим місцем поховання).

️Також 25 жовтня батько загиблого звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду, аби домогтись заборони комунальному підприємству на здійснення будь-яких дій щодо влаштування намогильної споруди на місці поховання його сина. Однак Олег Стадник отримав відмову у відкритті позову.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.