Уряд ухвалив рішення, яке знімає охоронний статус з низки пам’ятників радянської та імперської доби

Уряд прийняв рішення про вилучення з Державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини національного значення пам’ятників російському письменнику Олександру Пушкіну, більшовицькому ватажку Миколі Щорсу, а також іншим російським і радянським діячам.

Про це інформує Міністерство культури та інформаційної політики України. 

"Триває звільнення українських міст та української культури від комуністичної, радянської та російсько-імперської нечисті. Місцева влада має остаточно очистити простір від маркерів антиукраїнської політики  демонтувати та перемістити пам'ятники", – наголосив т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв

Так, з реєстру вилучили: пам'ятник Пушкіну на проспекті Берестейському, пам'ятник Щорсу на бульварі Т. Шевченка, могилу генерала армії Ватутіна в Маріїнському парку,  монітор "Железняков" по вул. Електриків, пам'ятник екіпажу бронепоїзда "Таращанець" в сквері між вулицями Заслонова та Ялтинською у Києві. 

Крім того, пам'ятники Пушкіну в Житомирі, Харкові та Одесі, князю Воронцову в Одесі, полководцю Суворову в Ізмаїлі, адміралу Ушакову в Херсоні, "Україна – визволителям" в Ужгороді, Меморіальний комплекс "Борцям революції" в Луганську.  

Постанова Кабінету Міністрів України прийнята на вимогу Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та"Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.