Йосип Позичанюк: з комсомолу в УПА
Це підполковник УПА Йосип Позичанюк - із значком «варашиловського стрєлка» на лацкані. Він був - позірно - ідейним комсомольцем. Народився на Київщині. Вчився в Ніжині. Коли сталін окупував захід України, то Позичанюка прислали до Львова - розвивати в регіоні камсамольску організацію. Але побачений край збудив у ньому українця. Підпілля констатувало, що є дивний лідер-комсомолець. Почали підкидати йому літературу. Так, він став членом ОУН.
Це підполковник УПА Йосип Позичанюк - із значком "варашиловського стрєлка" на лацкані. Він був - позірно - ідейним комсомольцем. Народився на Київщині (тепер його село у Вінницькій області). Вчився в Ніжині. Коли сталін окупував захід України, то Позичанюка прислали до Львова - розвивати в регіоні камсамольску організацію. Але побачений край збудив у ньому українця. Підпілля констатувало, що є дивний лідер-комсомолець. Почали підкидати йому літературу.
Так, він став членом ОУН. Коли влітку 1941 року бандерівці проголосили Акт відновлення української державності, то Йосипа призначено держсекретарем ("заступником міністра") пропаганди в уряді Ярослава Стецька. Він пішов в похідних групах ОУН на рідну Київщину. Нещодавно знайшов спогад, що проголошення Акту відновлення державності у Василькові під Києвом організував саме Позичанюк.
Його заарештовувало гестапо, але зміг втекти з концтабору. У підпіллі писав чудові оповідання для діток про нашу визвольну війну (досі не видані, я принаймні не зустрічав).
Позичанюк був натхненником і співтворцем іноземних підрозділів в складі УПА. Влітку 1944 року очолив Бюро інформації УГВР. Редагував низку підпільних видань - адже він чудово знав совєцьку дійсність і всю гниль московської системи. Загинув у бою. Посмертно відзначений Срібним хрестом.
Коли чув про примирення із совєцькою тоталітарною системою та її носіями, то завжди згадував Позичанюка. Він мав би бути давно Героєм України і на його прикладі мали вчитись мільйони українських дітей. Адже його життєпис - справжній приклад консолідації нації, а не навʼязаний нам сусідами.
Однак, не знайшов жодної вулиці в Україні названої його імʼям (може погано шукав?). Кілька скромних меморіальних табличок, присвячених Йому, явно є результатом панування в головах нашого суспільства табачниківських наративів. Немає музею Позичанюка. Немає фактично нічого, що попуяризувало би Його - справжнього Героя. Бо стати борцем в Галичині у той час було відносно просто, в своєму оточенні, "східнякам" було значно тяжче...
Йосип був найбільш високо-поставленим "східняком" в УПА з молодшої генерації, вихованої вже в совіцькій Україні (із старших, ще уенерівців, були генерали Трейко та Ступницький, а теж очільник УГВР Осьмак). Із найвищим ступенем підполковника-політвиховника. Людиною, яка заслуговує найвищого з можливих рівнів поваги.
Вірю, що в нас ще будуть бойові бригади названі іменами борців УПА. Визнаної формально, але не визнаної ще фактично. Що будуть ще вулиці Позичанюка. Що діти матимуть в школах його в програмі літератури і вивчатимуть на уроках історії. Дивитимуться документальні і художні фільми про нього. Скільки ще крові має пролитись, щоб це стало - нарешті - дійсністю?
Слава героям УПА!
