IN MEMORIAM: Помер режисер-документаліст Ігор Кобрин

На 73-му році помер український режисер-документаліст і засновник студії "Телекон" Ігор Кобрин.

Про це повідомила його колега, кінознавиця Стелла Кломінська. 

"І знову сумна звістка... Щойно телефоном повідомили... Пішов з життя колега, однокурсник, кінорежисер Ігор Кобрин. Прощавай, друже!", - написала Стелла Кломінська.

Ігор Кобрин народився 2 лютого 1951 у Львові. Навчався у Львівському університеті. 1981 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва за фахом режисер кіно і телебачення. Від 1982 року працював на студії "Укртелефільм".

Ігор Кобрин - лауреат Шевченківської премії 1989 року, член Національної спілки кінематографістів України. Він отримав звання заслуженого діяча мистецтв України у 2008 році за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

Він заснував телестудію "Телекон", яка спеціалізується на виробництві документальних фільмів, серіалів і телепрограм. Знімальна група компанії співпрацювала з закордонними телеканалами, зокрема ВВС. 

Творчий доробок режисера складають документальні серіали "1941" та "1945", фільми "Не хочу згадувати", "Заручники свободи", "Апельсинова долька", "Собор на крові", "Хлібна гільйотина", трисерійна стрічка "Плавильний котел" та інші. Кобрин став сценаристом та продюсером документальної кінотрилогії "Чорнобиль: Два кольори часу". 

 

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.