IN MEMORIAM: Помер режисер-документаліст Ігор Кобрин

На 73-му році помер український режисер-документаліст і засновник студії "Телекон" Ігор Кобрин.

Про це повідомила його колега, кінознавиця Стелла Кломінська. 

"І знову сумна звістка... Щойно телефоном повідомили... Пішов з життя колега, однокурсник, кінорежисер Ігор Кобрин. Прощавай, друже!", - написала Стелла Кломінська.

Ігор Кобрин народився 2 лютого 1951 у Львові. Навчався у Львівському університеті. 1981 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва за фахом режисер кіно і телебачення. Від 1982 року працював на студії "Укртелефільм".

Ігор Кобрин - лауреат Шевченківської премії 1989 року, член Національної спілки кінематографістів України. Він отримав звання заслуженого діяча мистецтв України у 2008 році за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

Він заснував телестудію "Телекон", яка спеціалізується на виробництві документальних фільмів, серіалів і телепрограм. Знімальна група компанії співпрацювала з закордонними телеканалами, зокрема ВВС. 

Творчий доробок режисера складають документальні серіали "1941" та "1945", фільми "Не хочу згадувати", "Заручники свободи", "Апельсинова долька", "Собор на крові", "Хлібна гільйотина", трисерійна стрічка "Плавильний котел" та інші. Кобрин став сценаристом та продюсером документальної кінотрилогії "Чорнобиль: Два кольори часу". 

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.