Музей Ханенків вперше від початку вторгнення відкрив виставку з власної колекції

У київському Музеї Ханенків відкрилася виставка "Золотом, кольором, світлом". Вона присвячена 175-річчю художника Вільгельма Котарбінського.

Про це повідомляє "Українська Правда. Життя".

Це перший проєкт від початку російського повномасштабного вторгнення, що показує частину колекції музею.

На виставці експонують станковий живопис та малюнки Вільгельма Котарбінського з музейної збірки. Також покажуть окремі частини декору "Червоної вітальні" музею, 84 поштові картки з приватної колекції Олександра Жуковського та книги з бібліотеки Ханенків.

Відвідати експозицію можна з середи по неділю. Проте окремі роботи та частини декору, створені Котарбінським, у супроводі кураторів можна буде побачити щочетверга. Це пов'язано з безпековими обмеженнями та через пошкодження, які отримав музей 10 жовтня 2022 року.

Вільгельм Котарбінський – польсько-український художник-монументаліст. Брав участь у розписі Володимирського собору. Разом з іншими митцями, зокрема з  Владиславом Галімським, Євгеном Вжещем та Яном Станіславським, заснував Товариство київських художників.

Символіст Котарбінський у своїх творах зображував біблійні та історичні сюжети, побутові сцени, фантастичні та алегоричні образи. 

Він створив оздоблення для зали Музею Ханенків, що має назву "Червона вітальня" – від кольору шпалер у ній. У композиції Червоної вітальні зображені чотири цивілізації стародавнього світу – Індії, Єгипту, Греції та Риму. Декоративний ансамбль цієї зали зберігся майже повністю.

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — музей світового мистецтва, що презентує найзначніші в Україні колекції мистецтва Європи, Азії та Давнього світу. Музей засновано в 1919 році відповідно до заповіту колекціонера Богдана Ханенка та дарчої його дружини Варвари Ханенко на ім'я Всеукраїнської академії наук. Основою колекції музею є художнє зібрання Богдана та Варвари Ханенків — українських колекціонерів та благодійників кінця 19 — початку 20 століття.

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.