У Києві розпочали демонтаж пам’ятника Миколі Щорсу

Вранці 9 грудня у Києві почали демонтувати пам'ятник радянському діячу Миколі Щорсу.

Про це йдеться на сайті КМДА.

"Перед демонтажем пам'ятник було вилучено з Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного значення", - зазначили у КМДА.

Монумент радянському діячу розташований у центрі Києва. До демонтажу складної конструкції залучили важку техніку, через це можливе тимчасове часткове перекриття руху бульваром Тараса Шевченка.

Надалі монумент зберігатиметься в Державному музеї авіації України ім. О. К. Антонова.

Пам'ятник у Києві, встановлений 30 квітня 1954 року з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Авторами монумента є скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров.

Пам'ятник Миколі Щорсу являє собою кінну статую загальною висотою 13,8 метра. Статую виготовлено з бронзи та встановлено на постаменті з граніту висотою 6,5 метрів. Вгорі постамент прикрашений карнизом та фризом з барельєфами із зображеннями епізодів Радянсько-української війни.

Внаслідок процесів декомунізації, що розпочався під час Євромайдану та Революції Гідності, були спроби знести пам'ятник Щорсу. Через це у березні 2017-го він навіть втратив один зі своїх елементів — ногу коня. На пам'ятнику писали слова "кат", "декомунізація" тощо. А згодом його закрили жовто-синім банером.

На початку квітня 2023 року Київрада ухвалила рішення про усунення з публічного простору переліку бюстів, меморіальних об'єктів і пам'ятників, пов'язаних з Росією та радянським минулим; серед таких рекомендованих пам'яток опинився і пам'ятник Щорсу, який значився як пам'ятка монументального мистецтва.

У листопаді цього року Уряд ухвалив рішення про демонтаж пам'ятника Щорсу.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.