Композитори Києва проти повернення Чайковського до культурної спадщини України

Київські композитори опублікували звернення до президента, Верховної Ради, Кабміну та Мінкульту, у якому обгрунтовують не можливість внесення в культурну спадщину України Петра Чайковського.

Звернення опублікував у Faceboook композитор Андрій Бондаренко.

звернення виникло у відповідь на рішення учасників круглого столу "Повернення та збереження культурної спадщини України в умовах російсько-української війни" повернути до культурної спадщини Чайковського серед інших митців.

Київські композитори наголосили, що його ім'я неможливо повернути Україні, адже воно ніколи не належало до української спадщини: сам композитор сформувався як митець у Росії, не написав жодного твору на українські тексти, натомість писав майже виключно на російські тексти.

А у збереженому листуванні ідентифікував себе як "росіянин у цілковитому розумінні цього слова", щодо українців вживаючи слово "хохол".

"Питання Чайковського  це не тільки питання вивіски в одному із закладів. Це питання збереження нашої ідентичності. Бо з поверненням Чайковського повернеться і весь російський світ, російська мова і цінності. До речі, музика Чайковського — це перше, що окупанти виконали на руїнах ними же зруйнованого драмтеатру в Маріуполі", — зазначає Бондаренко.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.