"Парад на Софіївській площі українських військ"

105 років тому опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії. На святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

 
Проголошення Акту Злуки на Софійській площі в Києві, 22 січня 1919 року

Сьогодні надзвичайно важлива дата в літописі нашої державності – День Соборності України. 105 років тому, саме опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії.

Цього дня хочу нагадати усім, що на святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв саме певний український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

Так, ще у оприлюдненому попередньому плані того заходу говорилося, після прибуття на площу Директорії, ради міністрів та делегації від Галичини "військовий оркестр грає зустріч". Далі після молебню планувалося, що оркестр грає гімн та розпочнеться військовий парад.

 
Газетний анонс святкового заходу напередодні Свята Злуки

Власне ж у газетному репортажі про ту подію читаємо, як об 11 годині "під звуки музики почали збиратися на майдані військові частини всіх родів зброї, делегації та учні середніх шкіл". У інших спогадах говорилося, що "в'їзд членів Директорії на площу привитав народ грімким "Слава", а оркестра відіграла національний гимн".

Традиційно цього дня повідомлення про події того ілюструються одними й тими ж історичними ілюстраціями - Актом Злуки з фондів ЦДАВО та відомими світлинами з Софіївської площі.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

Проте нині навіть дослідникам Української революції практично невідомо, що у спадщині відомого українського мистця-баталіста Леонида Перфецького є картина, котра має назву "Парад на Софіївській площі українських військ". Вона є одним з варіантів іншої його відомої роботи, яка залишилася у кількох версіях і історія якої нині лишається іще недослідженою.

 
Леоніда Перфецький "Парад на Софіївській площі українських військ"

Наразі не можна зрозуміти, чи сюжет картини відбиває якусь конкретну подію, але з огляду на те, що подія на ній відбувається зимової пори, видається, що митець міг робити натяк і конкретно на події проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року.

Можливо зображена на ньому мить була Перфецьому навіяна спогадами Льонгина Цегельського про кінець святкової дії тієї днини, і які є ніби її логічним сугоголосним супроводом - "Військова музика, що грала цей марш, з'явилася в тій широкій вулиці, яку через збиті товпи провели поперед нас військові кордони. А за музикою військові колони в ритмічному рухові. Лави за лавами. Музика дійшла перед нас. Її капельмайстер засалютував нам своєю батутою, і музика скрутила вбік з дороги та станула проти нас, лишаючи поміж собою і нами широку вулицю.

Цією вулицею йшли тепер дефілюючі колони, разом понад 10,000 мужа. Перша появилась кіннота — придніпрянці. Коні чудові, козаки один в одного! Їхали свобідно, по-козацьки, вигукуючи "Слава!", махаючи шапками або й підкидаючи їх вгору та ловлячи їх знову".

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.