"Парад на Софіївській площі українських військ"

105 років тому опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії. На святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

 
Проголошення Акту Злуки на Софійській площі в Києві, 22 січня 1919 року

Сьогодні надзвичайно важлива дата в літописі нашої державності – День Соборності України. 105 років тому, саме опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії.

Цього дня хочу нагадати усім, що на святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв саме певний український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

Так, ще у оприлюдненому попередньому плані того заходу говорилося, після прибуття на площу Директорії, ради міністрів та делегації від Галичини "військовий оркестр грає зустріч". Далі після молебню планувалося, що оркестр грає гімн та розпочнеться військовий парад.

 
Газетний анонс святкового заходу напередодні Свята Злуки

Власне ж у газетному репортажі про ту подію читаємо, як об 11 годині "під звуки музики почали збиратися на майдані військові частини всіх родів зброї, делегації та учні середніх шкіл". У інших спогадах говорилося, що "в'їзд членів Директорії на площу привитав народ грімким "Слава", а оркестра відіграла національний гимн".

Традиційно цього дня повідомлення про події того ілюструються одними й тими ж історичними ілюстраціями - Актом Злуки з фондів ЦДАВО та відомими світлинами з Софіївської площі.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

Проте нині навіть дослідникам Української революції практично невідомо, що у спадщині відомого українського мистця-баталіста Леонида Перфецького є картина, котра має назву "Парад на Софіївській площі українських військ". Вона є одним з варіантів іншої його відомої роботи, яка залишилася у кількох версіях і історія якої нині лишається іще недослідженою.

 
Леоніда Перфецький "Парад на Софіївській площі українських військ"

Наразі не можна зрозуміти, чи сюжет картини відбиває якусь конкретну подію, але з огляду на те, що подія на ній відбувається зимової пори, видається, що митець міг робити натяк і конкретно на події проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року.

Можливо зображена на ньому мить була Перфецьому навіяна спогадами Льонгина Цегельського про кінець святкової дії тієї днини, і які є ніби її логічним сугоголосним супроводом - "Військова музика, що грала цей марш, з'явилася в тій широкій вулиці, яку через збиті товпи провели поперед нас військові кордони. А за музикою військові колони в ритмічному рухові. Лави за лавами. Музика дійшла перед нас. Її капельмайстер засалютував нам своєю батутою, і музика скрутила вбік з дороги та станула проти нас, лишаючи поміж собою і нами широку вулицю.

Цією вулицею йшли тепер дефілюючі колони, разом понад 10,000 мужа. Перша появилась кіннота — придніпрянці. Коні чудові, козаки один в одного! Їхали свобідно, по-козацьки, вигукуючи "Слава!", махаючи шапками або й підкидаючи їх вгору та ловлячи їх знову".

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.