ЦДІАК України презентував документальну виставку до 190-річчя з дня народження Володимира Антоновича

На сайті ЦДІАК України презентовано документальну онлайн виставку до 190-річчя з дня народження Володимира Боніфатійовича Антоновича.

Про це йдеться на сайті ЦДІАК України.

Володимир Антонович – видатний український історик, археолог, етнограф, археограф та один із лідерів "громадівського" руху в Україні.

Народився 6 (18) або 18 (30) січня 1834 року (точна дата народження невідома, оскільки метричний запис про народження не виявлено) у повітовому місті Махнівка Київської губернії (тепер село Хмільницького району Вінницької області). У 16 років закінчив 2-гу Одеську гімназію та за наполяганням матері поступив на медичний факультет Київського університету. Проте у 1856-му Антонович повторно вступив до університету на історико-філологічне відділення, оскільки мав на меті пов'язати своє життя з історичною наукою.

У 1860 році завершив навчання зі ступенем кандидата, почав викладати латинь у 1-й Київській гімназії. Протягом 1864–1880 рр. був головним редактором "Тимчасової комісії для розгляду давніх актів" при Канцелярії київського, подільського й волинського генерал-губернатора. За редакцією Володимира Антоновича вийшло 15 томів "Архіву Південно-Західної Росії". З 1881 року очолював Історичне товариство Нестора-літописця, завідував Нумізматичним музеєм Київського університету, в якому зібрав понад 10 тисяч експонатів.

Авторству Володимира Антоновича належить близько 300 наукових праць з історії українського козацтва, гайдамацького руху, української етнографії, історії Литовської держави, історії церкви. 

Видатна заслуга Антоновича полягає у створенні першої в Україні національної історичної школи (так званої "київської школи"), до якої належали відомі науковці, учні Володимира Антоновича – Михайло Грушевський, Федір Вовк, Олексій Андрієвський, Дмитро Багалій, Микола Дашкевич, Митрофан Довнар-Запольський та інші. 

Вважається засновником української археології як науки, зокрема, вчений розробив нову методику ведення розкопок. Довгі роки досліджував стоянки доби палеоліту, неоліту та середньовіччя, проводив розкопки поселень Трипільської культури. 

Помер Володимир Антонович 8 (21 березня) 1908 року від запалення легень та похований у Києві на Байковому кладовищі.

ЦДІАК України зберігає окремий фонд № 832 документів родини Антоновичів, серед яких є сімейні фотографії, рукописи лекцій вченого, листи тощо. Також на виставці представлені документи з інших фондів архіву, що висвітлюють життя і наукову діяльність історика.

Ознайомитись з виставкою можна за посиланням.

 

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.

Прожекти Лаврентія Берії. Уривок з книги Богдана Гориня "Під ковпаком окупантів"

Лаврєнтій Берія — великий фахівець з удосконалення концлагерів ГУЛАГу — після смерти Сталіна раптом із деспота перетворився на "ліберала", захисника несправедливо репресованих, покривджених. Таке перетворення жорстокого чекіста на ліберала не було випадковим: Берія був сповнений віри, що наблизився той час, коли саме він очолить велику державу СССР, тому вирішив змінити про себе громадську думку.