АНОНС: Виставка "Знайти Романа Шухевича"

5 березня на території зруйнованого 1 січня 2024 року внаслідок падіння уламку російського безпілотника Музею генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Білогорщі, що на околиці Львова, відбудуться пам’ятні заходи.

Про це інформує Центр досліджень визвольного руху.

5 березня виставка "Знайти Романа Шухевича" буде презентована на руїнах знищеного музею в Білогорщі, а опісля переміститься до Львова – у Музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (вул. Степана Бандери, 1), де триватиме кілька місяців – до 30 червня, дня народження головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Завдяки виставці "Знайти Романа Шухевича" кожен охочий зможе дізнатися:

– яким чином дід Романа Шухевича долучився до створення "Тіней забутих предків";

– як квартирант Шухевичів Євген Коновалець вплинув на малого Ромка та за що на майбутнього генерала скаржилися в польській школі.

– за яких обставин у 19 років Шухевич вчинив перший атентат;

– чому опинився у в'язниці і як вона допомогла Роману Шухевичу стати бізнесменом у сфері реклами; – яким він був командиром і коли за ним полювало сім сотень чекістів;

– як склалася доля дружини та дітей Шухевича після його смерті;

– чому ніхто не знає місце поховання головного командира УПА й навіщо частину його справи спалили у вже незалежній Україні…

Виставка "Знайти Романа Шухевича" створена за підтримки Українського культурного фонду на основі матеріалів книги наукової співробітниці Центру досліджень визвольного руху д-ра Олесі Ісаюк "Роман Шухевич. Життя легенди" (Наш Формат, 2023). 

У заходах із вшанування Романа Шухевича 5 березня 2024 року на території знищеного Музею Романа Шухевича в Білогорщі візьмуть участь чільні представники Львівської ОВА, Львівської облради, заступник директора Львівського історичного музею Петро Слободян, а також авторка книги "Роман Шухевич. Життя легенди", наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк, народний депутат України, історик Володимир В'ятрович, історик, військовослужбовець ЗСУ Руслан Забілий, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху Ярина Ясиневич.

Коли: 5 березня, о 14:00

Де: Львів, вул. Білогорща, 76а

 

Куренівська трагедія. Дев’ятий вал шістдесят першого року. Спогади

Люди, які стояли на машинах, в паніці кидалися в воду, як щури, що залишають корабель, і, борсаючись, бігли до паркану. Серце пропустило удар – щось відбувається. Щось серйозне. Піднявши очі, Ріта побачила, як на горизонті, у самому кінці до болю знайомої вулиці, стрімко зростає щось сіре, величезне, як гора. Цементні стовпи вдалині обламувалися і летіли, ніби сірники; як котушки для ниток, перекидалися котушки з проводами висотою майже в людський зріст, і все це, гнане потугою хвилі, рухалося в їх сторону, торкаючись неба.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.