IN MEMORIAM: Помер історик, дослідник визвольного руху Володимир Муравський

4 березня у Львові помер історик, дослідник визвольного руху, науковий працівник Музею Гідності у Львові Володимир Муравський.

Про це сповістила Спілка Української Молоді.

"4 березня 2024 року відійшов у Засвіти Володимир Муравський – львівський історик, архівіст, редактор, публіцист, дослідник національно-визвольних змагань, вихованець Спілки Української Молоді в Україні, щира і мудра Людина, без якої нам вже не буде так затишно у цьому світі", - йдеться у повідомленні.

До Спілки Української Молоді Муравський долучився в 1994 році під час навчання у Львівській гуманітарній гімназії.

Володимир Муравський був також громадським діячем і волонтером. Активіст ГО "Громадська варта", "Допоможи фронту", Резерву І дивізії УНА "Галичина". Лицар відзнаки "Гвардія революції " (Залізний хрест Майдану). 

У Володимира залишилися дружина та син.

Парастас та чин похорону відбудеться 6 березня о 12:00 в каплиці на вул. Орлика у Львові.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.