Яким буде меморіал Героїв України у Львові

У Львові оголосили переможців архітектурного конкурсу на найкращий проєкт Меморіального комплексу військових поховань Героїв України.

Про це повідомила пресслужба ЛМР.

Переможцями конкурсу стала команда архітекторів з Хмельницького – Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. 

Надмогильні споруди на цвинтарі пропонують виконати з білого архітектурного бетону із вкрапленнями натурального каменю. На надгробному камені, згідно з проєктом, буде місце для фотографії та імені з роками життя військового. Крім того, буде місце для розміщення квітів та лампадок. А збоку біля могил облаштують місця для сидіння.

Окрім зони поховань там планують облаштувати меморіальний сквер, музей, монумент невідомому солдату, каплицю та колумбарій – місце для поховання урн з прахом. До колумбарію можна буде спуститися як сходами, так і пандусом.

"На передній частині комплексу біля вулиці Мечникова пропонуємо облаштувати площу із монументом невідомому воїну. Концепція нової площі полягає у зміненні осі міста на вісь історичну. Ця вісь направлена на Північний Схід та Схід в усереднену точку, що поєднує координати боїв за Київ, Харків, Донецьк, Авдіївку, Дебальцеве, Іловайськ, Херсон та основний напрямок оборони України. Таке зміщення осі повинне привернути увагу до географічної єдності України та контрастувати зі структурою міста, врізаючись у неї," — каже автор проєкту Дмитро Райфшнайдер.

За задумом архітекторів січення граней Монументу невідомому воїну буде нагадувати щит, а зелень на ньому буде символізувати цвіт нації — військових, які загинули, захищаючи країну. Також на площі планують розмістити плиту, на якій зобразять графічні знаки бригад і підрозділів, які воювали за Україну. Там облаштують місце для покладання квітів. В кінці "Марсового поля" залишать хрест на честь Української галицької армії. Поруч буде молитовна споруда.

"Ми обрали проєкт, де в центрі є поховання Героїв – це основний елемент, який ніщо не може затьмарити. З точки зору самих поховань, надмогильних споруд – тут все дотримано досить коректно. Є козацький хрест, є альтернативна версія цього поховання для нехристиян, є можливість дістатися до будь-якого місця поховання на кріслі колісному. Мабуть, з точки зору вирішення самої зони поховань – це найбільш коректний з усіх поданих", — говорить головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.

Проєкт ще будуть доопрацьовувати з членами дорадчої ради, до якої входять військові, родини загиблих та представники духовенства і з якими напередодні зустрічались архітектори.

 

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.