Національне військове меморіальне кладовище. Розмови за "круглим столом"

31 січня відбувся круглий стіл по надгробних спорудах на Національному військовому меморіальному кладовищі.

 

До честі організаторів, зібрали досить багато фахівців - Вахтанг Кіпіані, Володимир Вʼятрович, Віталій Гайдукевич, Дарця Веретюк, Антон Дробович та інші. Товариство було добірним і фаховим. З іншого боку столу було керівництво ДУ "Національне військове меморіальне кладовище".

Пані міністр Лапутіна на жаль не відвідала нас, але була заступниця міністра пані Токарчук. Трохи послухала і поїхала в Кабмін на якусь нараду. Я не в курсі тих владних порядків, але може їм це дійсно не було цікаво і важливо. Це ж нудятіна)
 
Був ще головний архітектор ескізного проекту Сергій Дербін, який показав ескізний проект, потім вислухав купу фахових зауваг і пропозицій, але потім теж десь зник. На моє питання, як обрали архітектора без конкурсу, виявилось, шо просто виставили це питання на Прозорро.
 
В Мінветеранів є ціла сторінка в ФБ на 48 тисяч підписників. Одного повідомлення було б достатньо, щоб архітектурна спільнота могла долучитися. Навіть архітектори світового рівня би долучилися, навіть за безкоштовно. Бо це важливий проєкт.
 
Нагальна і ключова проблема - це те, що треба вже ховати тих, хто заслуговує бути похованим на НВМК. Для цього треба здати 1 чергу будівництва в експлуатацію. І ми це підтримали, бо загиблі не повинні чекати. Однак, є питання до генплану, секторального поділу тощо.
 
Дарця Веретюк підмітила, що це поєднання "Ашану" і Парфенону. Немає розуміння простору і людини в ньому - що вона має відчувати і як з ним взаємодіяти. Нами запропоновано оголосити відкритий архітектурний конкурс на всі споруди. Тому що це має бути гідно в цілості, а не окремо.
 
 
Дарця знає, що говорить, бо в Тернополі буде перший сучасний військовий меморіал (якщо все буде добре) і там це вийшло наразі найкраще. Кому цікаво, дивіться пост про тернопільський військовий меморіал.
 
Щодо намогильних споруд, то обговорювалось дві версії - козацький хрест і уніфікована плита. На мою думку, візуальна сегрегація військових за релігійною ознакою не є припустимою, бо в строю ми всі рівні і піксель в нас однаковий. Плита дозволить наносити будь-які релігійні знаки.
 
Але це не означає, що варто відмовлятися від хреста чи інших знаків основних релігій. Це цілком може бути прикладних для повністю христянських, єврейських чи мусульманських цвинтарів. Плита прикладна тоді, коли в одному місці поховані люди різної віри і це повага до всіх.
 
 
 
Окремо обговорювалось питання фотографій на надгробках. Всі погодились з тим, що фото має бути, але місце - це питання до обговорення. Ми запропонували фото на інформаційні таблиці біля плити чи могили, бо таблицю простіше замінити, можна її винести вперед для маломобільних груп.
 
Щодо матеріалів, то я запропонував для хрестів - пісковик, для плит - білий мармур. Це ще питання дискусійне, але це точно не має бути чорний граніт. Треба відходити від цих гранітних традицій, бо військові поховання від цивільних мають відрізнятися концептуально і за змістом.
 
Глобальним питанням залишається стилістична база, яка би підкреслювала нашу ідентичність з боку концепції, символіки, матеріалу тощо. І тому ми з колегами візьмемось за створення такої інструкцїї щодо військової комеморації. Не важливо, чи буде підтримка від держави, чи ні.
 
На жаль, досі немає законодавства щодо військових поховань, крім закону про НВМК. Тому багато хто не знає і не розуміє особливості, архітектурного і скульптурного стилю, на який варто спиратися, щоб гідно вшанувати наших воїнів. Ми це створимо і оприлюднимо. Бо це має бути.
 
Також є запит на вдосконалення військового поховального ритуалу. Роботи з тим всім є багато, аби тільки давали робити. Не можна нехтувати памʼяттю тих, хто віддав найдорожче. І це завдання нас, живих, зберегти це і примножити. Доки можемо.
 

Юрій Юзич: "Свідомо залишився, щоб боротися й загинути"

Ім’я генерала УПА тепер носитиме 31 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Генерала Ступницького, який боровся із московськими окупантами в Армії УНР і з весни 1943 знову на Волині, який загинув у лавах УПА. Який попри те, що більше двох десятиліть прожив під польською владою — не прийняв чужого громадянства. Мав можливість виїхати за кордон, але свідомо залишився в УПА, щоб боротись і — якщо потрібно — загинути.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.