Арку дружби народів необхідно демонтувати. УІНП пояснив висновок Експертної комісії

Наприкінці березня 2024 року в Експертній комісії УІНП заявили, що Арка дружби народів в Києві належить до символіки російської імперської політики тапідлягає повному демонтажу.

Про це йдеться на сайті УІНП.

У своєму фаховому висновку члени Експертної комісії відзначили, що монумент на честь так званого "возз'єднання України з Росією" було встановлено у 1982 році у ході підготовки до відзначення 60-річчя утворення СРСР та 65-ї річниці Жовтневого перевороту 1917 року.

Частину монумента (двофігурну композицію робітників українця та росіянина) демонтували наприкінці квітня 2022 року рішенням міської влади Києва. Водночас інші елементи монументального комплексу – крім самої Арки, також стела з багатофігурною композицією, що символізує Переяславську раду 1654 року, залишилися без змін. Крім перейменування на Арку Свободи українського народу, міська влада не вжила заходів для справжнього переозначення Арки і трансформації простору довкола неї, щоб він не транслював радянські та російські ідеологеми.

Експертна комісія відзначила, що втілений у монументальному комплексі  "Арка дружби народів" міф про "возз'єднання" двох "братніх" народів не відповідає історичним реаліям, у радянські часи цей міф використовувався для обґрунтування "віковічного прагнення українського народу возз'єднатися з російським". Зараз цей міф слугує для підтримки російських територіальних претензій і пропаганди, що має на меті змінити уявлення українців про свою історію та державність.

Тому комісія ухвалила фаховий висновок про належність об'єкта до символіки російської імперської політики, відтак необхідність його демонтажу.

Коли та в який спосіб буде враховано висновок Експертної комісії, вирішуватиме міська влада та Міністерство культури й інформаційної політики. Загалом питання щодо трансформації простору на місці розташування цього монументального комплексу повинно розглядатися на основі широкого суспільного діалогу  з участю громади та експертного середовища.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.