Національне військове меморіальне кладовище. Відповіді на поширені запитання

Добірка відповідей на поширені запитання, що хвилюють родичів загиблих воїнів та громадськість.

 
Яким буде Національне військове меморіальне кладовище?

Меморіальний комплекс включатиме сектори поховань з уніфікованими намогильними спорудами, релігійні будівлі, колумбарій, крематорій, а за кілька років — тут постане музейний комплекс, присвячений російсько-українській війні.

Особливістю Національного військового меморіального кладовища є його унікальне розміщення у лісовій зоні, а отже воно виконуватиме рекреаційну мету.

"Ми прагнемо, щоб НВМК стало символом світлої пам'яті, звитяги, героїзму і вдячності тисячам українців, які боролися за незалежність України. Подвиг кожного і кожної має бути пошанованим", — пояснює заступниця директора ДУ "НВМК" Світлана Строкач.

Чи будуть якісь привілеї, враховуючи звання та здобутки полеглих захисників і захисниць?

Жодних привілеїв не передбачено. Національне військове меморіальне кладовище про рівність незалежно від звання, нагород, віку тощо. Проте сам факт поховання на НВМК має бути почесним і привілейованим.

Куди звертатись родині (представникам) загиблих (померлих) військовослужбовців щодо поховання на НВМК?

Родині (уповноваженій особі) щодо похованням треба звернутися до державної установи "НВМК" в один із способів:

- телефонним дзвінком до адміністратора, який прийме заявку та зареєструє час і дату поховання; - самостійно залишивши заявку на офіційному сайті НВМК.

Важливо: обидва способи стануть доступні після введення в експлуатацію першої черги НВМК.

Хто не має права бути похованим на НВМК?

На Національному військовому меморіальному кладовищі не мають право бути похованими:

- ті військовослужбовці та ветерани, які на день смерті мали судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Також у Законі України "Про поховання та похоронну справу" зазначені ще дві категорії:

- особи, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посади секретаря районного комітету і вищі); - особи, які обіймали керівні посади у вищих органах державної влади і управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах державної влади і управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівники радянських органів державної безпеки всіх рівнів.

Юрій Юзич: Український націоналіст з Ірану

Федір Бондаренко-Міняйло - український націоналіст з Ірану, який 16-літнім сиротою вступив до українського руху опору та майже 7 років знищував чекістів на сучасних теренах Сумщини. Наприкінці 1920-х співорганізатор великого українського повстання на Слобожанщині. Двічі втікав із в’язниць чекістів. Удруге - з концтаборів у Заполяр’ї. Став одним із лідерів української громади тодішньої ще Персії. Так, наприкінці 1930-х років там була невелика українська громада, учасники якої вважали себе українським націоналістами.

Леся Бондарук: Прощальний лист Івана Гончарука

100 років тому, 22 червня 1925 року, в селі Грудки Камінь-Каширського району на Волині народився Іван Гончарук – воїн Української Повстанської Армії, політв'язень ГУЛАГу. Він став останнім бандерівцем, з яким радянська влада розправилася за два роки до проголошення незалежності України, виконавши смертний вирок.

Тетяна Ворожко: Прощавай, Голос Америки

До 9 ранку у суботу, 21 червня, всі співробітники Української служби "Голосу Америки" отримали повідомлення про скорочення після звільнення контрактників, яких офіційно звільнили з агентства 1 червня. Федеральні співробітники залишатимуться в адміністративній відпустці до 1 вересня.

Юрій Юзич: Пласт в Ірані

На фото – «Перська жіноча молодь, зорганізована в Пласті». Саме так підписав цю світлину популярний український жіночий часопис «Жінка» у 1936 році. Розповідаючи про те, як особисто шейх займався просуванням жіночих прав у країні, яка опісля змінить свою назву на Іран.