АНОНС: Публічна розмова "Грська, Панченко, Яблонська: воля і боротьба у мистецтві ХХ століття"

Національний центр «Український Дім» у межах виставки «Алла Горська. Боривітер» запрошує на публічну розмову про волю у творчості мисткинь, що творили в період 60-х років XX століття: Алли Горської, Любові Панченко, Тетяни Яблонської.

Про це інформує Національний центр "Український Дім".

Бороти систему і намагатися зберегти українську культуру — те, що пов'язує нас сьогоднішніх із періодом, коли творили художниці. Цей опір, що триває десятиліттями, проявлявся у їхніх художніх практиках. Хтось явно, а хтось лиш натяками та контекстом своїх робіт намагався зберігати українську культуру та підживлювати її в моменти найгірших гонінь радянської влади. Однак кожна така смілива й вольова художня дія мала наслідки — і могла коштувати митцю або мисткині життя.

На події поговоримо про боротьбу художниць XX століття за мотивами артбуку про українську візуальну культуру Telegraf.Воля. Про ті способи, в які вони висловлювали свою непокору системі та прагнули попри все залишатися саме українськими художницями, нести українські сенси.

Про активний художній опір Алли Горської; "тиху", однак сміливу боротьбу Любові Панченко; адаптивну стратегію Тетяни Яблонської. Розглянемо роботи, обговоримо їхні значення. Вкотре впевнимося, наскільки важливою є воля до боротьби й чому необхідно пам'ятати, знати й розуміти діяльність мисткинь цього періоду XX століття.

Спікерки:

Олена Зарецька — художниця, ілюстраторка, дизайнерка, кураторка, онука Алли Горської.

Оксана Семенік — історикиня мистецтва, журналістка, авторка радіоблогу "Українське мистецтво в іменах" на Радіо Культура.

Катерина Яковленко — українська публіцистка, журналістка, дослідниця візуальної культури, кураторка. Головна редакторка сайту Суспільне Культура.

Модераторка:

Тетяна Волошина — співкураторка виставки "Алла Горська. Боривітер", мистецтвознавиця, артдиректорка Stedley Art Foundation.

Організатори події: Національний центр "Український Дім", Projector Publishing.

Коли: 11 квітня, 18:00.

Де: Національний центр "Український Дім" (Хрещатик, 2, Київ).

Вхід на подію — за квитком на виставку та реєстрацією.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.