На Чернігівщині відбулася презентація книги "Ніжинське шістдесятництво: Леся Коцюба"

15 травня у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя відбулася презентація книги "Ніжинське шістдесятництво: Леся Коцюба".

Про це пише Мynizhyn.com.

Збірка матеріалів присвячена життю та діяльності активної учасниці дисидентського руху 1960-1970-х років Лесі Коцюби та справі передавання за кордон статті Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація".

"Пам'ять про таких людей обов'язково треба зберігати, тому що завдяки таким людям живе Україна. Легко говорити про Україну там, де всі тебе підтримують, а дуже важко було в тих умовах говорити про Україну, коли іде русифікація, іде насадження комуністичної ідеології і щось таке сказати, а тим більше зробити, як це зробила Леся Йосипівна це була потрібна дуже велика мужність", — зауважив один із редакторів-укладачів книги Євген Луняк.

Леся Коцюба — українська вчена в галузі фольклористики, педагогиня, учасниця дисидентського руху в Україні 1960-1970-х років, працювала на кафедрі української мови Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя, зазнала переслідувань, була змушена звільнитися.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.