У Києві біля Національного музею історії України знесли незаконно побудований "храм-МАФ"

У Києві демонтували будівлю, яку самочинно звела релігійна громада УПЦ МП на території Національного музею історії України в буферній зоні ЮНЕСКО.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

16 травня 2024 року Державна виконавча служба України забезпечила виконання судового рішення про демонтаж незаконної споруди, яка у різних формах проіснувала на території Національного музею історії України з 2006 по 2024 рік.

"Багато людей сприймають музей лише як спеціальну будівлю, у якій зберігаються та експонуються памʼятки історії й культури. Але є музеї особливі, які варто розглядати в нерозривному звʼязку з територією, на якій вони розташовані. Такими прикладами є Парфенон з Акрополісом у Греції та Капітолійський пагорб у Римі з памʼятками всесвітнього значення. У Києві таким місцем є Старокиївська гора із садибою Національного музею історії України, що утворюють цілісний комплекс із будівлею установи.

Чимало людей нині можуть вказати, де на території нашого музею колись були язичницькі поховання, князівські палаци й Десятинна церква. Утім варто памʼятати, що цими знаннями ми зобовʼязані не так писемним джерелам, як відкриттям археологів, що дозволили точно локалізувати історичні обʼєкти. На цій досить невеликій садибі досліджені залишки не тільки згаданого храму, а й споруд і поховань, датованих часом до прийняття християнства і пов'язаних з історією України і низки інших країн Європи.

Національний музей історії України прагне забезпечити максимальний доступ громадян до нашого спільного місця пам'яті. Для цього необхідно усунути всі перешкоди, особливо якщо на те є всі законні підстави", - йдеться у повідомленні Національного музею історії України.

У планах музею – використання території і, зокрема, звільненої ділянки для проведення просвітницьких заходів і дитячих програм, присвячених як давньому минулому, так і сучасній історії України. Також у майбутньому плануються археологічні дослідження ділянок, що досі не були вивчені або не стали експозиційними обʼєктами.

Нагадаємо, у 1998 році київське землеуправління передало музею історії земельну ділянку. У 2004 році тодішній очільник музею Сергій Чайковський дав громаді УПЦ МП дозвіл на зведення на цьому місті каплиці. Через два роки релігійна громада МП встановила тимчасовий намет, який ще через рік перетворився на дерев'яну каплицю.

У 2012 року релігійна громада через суд отримала право власності на будівлю (але не на землю). У 2018-му НМІУ звернувся до Окружного суду Києва з вимогою визнати рішення про держреєстрацію прав громади УПЦ МП на незаконно зведену каплицю – протиправною.

У вересні 2023 року Північний апеляційний господарський суд підтвердив незаконність самочинного будівництва і зобов'язав знести споруду та привести земельну ділянку у попередній стан коштом особи, яка допустила правопорушення.

Рішення суду набуло законної сили й перебувало на стадії примусового виконання з 2 жовтня 2023 року. Аби прибрати будівлю благодійний фонд розвитку Національного музею історії України оголосив збір на суму 772 тисячі гривень і менш ніж за добу вдалося зібрати необхідні кошти.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.