Роль України та українців у Другій світовій війні

Для правильного розуміння ролі України та українців у Другій світовій війні, на чому зараз багато спекулює Кремль, та й радянського періоду історії України взагалі, на мій погляд, найкраще підходить формула, яку запопонував український правник і політолог, колишній редактор радіостанції УПА "Самостійна Україна", Богдан Галайчук в 1953 році: Україна - це нація поневолена, але державна.

 

Для правильного розуміння ролі України та українців у Другій світовій війні, на чому зараз багато спекулює Кремль, та й радянського періоду історії України взагалі, на мій погляд, найкраще підходить формула, яку запопонував український правник і політолог, колишній редактор радіостанції УПА "Самостійна Україна", Богдан Галайчук в 1953 році: Україна - це нація поневолена, але державна.

Нагадаю, що Українська РСР в 1945 році стала членом-співзасновником ООН, хоч УРСР не була на той момент незалежною державою, а була цілком під контролем Москви. Галайчук ділить усі радянські чи совєцькі республіки на дві категорії: Перша - ті, що були підкорені більшовиками, але виникли без їх участі, як от Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан. Друга - ті, що були утворені рішенням Москви, як наприклад Узбекська, Туркменська чи Таджицька.

Українська СРР спершу мала назву Українська Народна Республіка - й це зовсім не випадково, бо УСРР - УРСР фактично була спадкоємцем саме тієї незалежної Укранської Народної Республіки, що виникла в результаті Української революції 1917-1921 років. Ленін не даремно переконував Артема в лютому- березні 1918 року кинути ігри в Донецьку республіку, бо "за географією Винниченка все одно Донбас входить до складу України".

Хоч Винниченко на той час уже не був головою уряду УНР, але Ленін чітко засвоїв територіальні межі України, зафіксовані в Третьому та Четвертому Універсалах Української Центральної Ради. Ленін дійсно не створював Україну, як це зараз каже російська пропаганда, а лише визнав реальний факт існування української нації та Української Народної Республіки, і саме в цій республіці більшовики здійснювали переворот та цю республіку після довгої та кривавої боротьби змогли підкорити та перетворити на Українську СРР - РСР.

І саме ця форма поневоленої державності була основою для утворення суверенної України в 1991 році, коли Верховна Рада УРСР на чолі із секретарем ЦК КПУ Леонідом Кравчуком ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Чи міг проголосити незалежність утворений нацистами райхскомісаріат Україна, не кажу вже про дистрикт Галичина чи Трансністрію, яку Гітлер віддав Антонеску? Гадаю, що це риторичне запитання. Очевидно що ні. Гітлер на відміну від Леніна ніколи не визнавав жодних прав за Україною та українцями. Навіть бійці УПА визнавали, що для фізичного збереження української нації в роки Другої світової війни найбільше зробили саме ті українці, що воювали в Червоній Армії проти нацизму.

Тут можна провести ще одну паралель з Індією. Вона стала членом ООН також в 1945 році, хоч на той момент була ще цілком під владою Англії - як британський домініон Індія, який здобув незалежність лише в 1947 році. За три століття британського колоніального панування англійці також вчинили в Індії багато злочинів, серед яких були й організовані голодомори.

Під час Другої світової війни один з лідерів індійського національного руху Cубхас Чандра Бос перейшов на бік Гітлера, вважаючи, що той допоможе Індії здобути незалежність. За сприяння Боса було сформовано легіон "Вільна Індія" в складі вермахту та Індійську Національну Армію, підпорядковану японській армії.

Досі в Індії Субхас Чадра Боса шанують як одного з національних героїв, але Індія не виносить це на міжнародну арену та не закликає світ шанувати бійців легіону "Вільна Індія" та Індійської національної армії.

До того ж очевидно, до Британська Індія не була сформована внаслідок індійської революції, а от УСРР - УРСР виникла саме як результат Української революції 1917-1921 років. Тому думаю, що українці мають цілковите право не відкидати радянський період історії як окупацію й тільки окупацію, а гордитися своїм внеском в перемогу над нацизмом. І варто саме це пропагувати на міжнародній арені.

Андрій Андрушків: Був гурманом життя. Спомини побратима про Арсена Федосенка

Арсен Федосенко був військовим фотографом, служив у 518-му батальйоні у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. 10 червня Арсен отримав важке поранення на Харківщині. У нього залишилась дружина Анна і двоє синів.

Юрій Юзич: Штаб Євгена Коновальця у Берліні

14 червня день народження творця ОУН Євгена Коновальця. Мало хто знає, що близько 10 років свого життя він провів у Берліні, коли розвивав УВО та розгортав український націоналістичний рух. І робив це зі свого штабу, який на фото. Цей дім, де досі збереглась відзнака ОУН на фасаді, був власністю очільника легальної української сили в Польщі - по якій Коновалець працював як лідер нелегальної бойової мережі.

Тімоті Снайдер: Надії російських пропагандистів на Америку

Публікуємо фрагменти з передмови до книги Джулії Девіс про російських телепропагандистів In Their Own Words ("Їхніми словами").

Ігор Кулик: Давайте шукати репресованих разом!

Незважаючи на те, що реконструкція приміщення Архіву на Пухівській у зв'язку з війною тимчасово призупинена, одним із ефективних інструментів відновлення правдивої родинної історії став Сервіс з пошуку інформації про репресованого в один клік. Команда Архіву національної пам'яті запустила його минулого року до символічної дати – Дня пам'яті жертв політичних репресій. За майже 13 місяців послугами Сервісу скористалися 412 заявників.