Єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА

Хаїм Кахане - єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА та брав участь - разом з українцями - у боях проти поляків у Львові. Опісля Хаїм служитиме в легендарній британській SAS (стане одним із тих про кого у 1967 році американці знімлять кіно "Тобрук"). А із створенням держави Ізраїль - буде одним із засновників десантно-штурмових військ ЦАХАЛ, начальником штабу першої роти, створеної у 1948 році.

 
Хаїм Кахане

Сайт "Єврейські Герої" ось так описав боротьбу Хаїма Кахане в УГА в листопаді 1918 року:

"…На одній із вулиць Львова він зустрів свого знайомого – єврея-лейтенанта на прізвище Ґольдберг, члена сіоністського комітету. Ґольдберг зняв розпізнавальні знаки колишньої Австро-Угорської монархії та причепив до капелюха біло-блакитну стрічку. Кахане розповів Ґольдбергу про свою ідею: бути прийнятим на службу до українців, щоб єврейська громада Львова, яка завжди ризикувала бути між молотом і ковадлом, мала власного члена в лавах Української армії - Галицької. Ґольдберг негайно погодився.

Буквально за одну ніч капрал Хаїм Кахане просунувся у військовому званні…. Відразу після вступу до лав Галицької армії брав участь у вуличних боях проти поляків. У розпал бою він, як командир невеликого загону, брав участь в атаках на пункт головної застави поляків. Хаїм Кахане, який відзначився в бою, навіть отримав похвалу від українського полковника, схожого на викладача університету".

Паралельно з боями за Львів 18-літній Хаїм допомагав єврейській громаді міста. Постачав продукти немічним, хоронив загиблих від випадкових куль євреїв. 21 листопада 1918 року, коли українці залишили Львів, потрапив у полон і отримав поранення. Цього разу, вже вирвавшись з полону, його врятувала єврейська родина.

Під час Другої світової війни служив SAS… А сталось це так. У грудні 1939 року, вже перебуваючи в Палестині, він пішов добровольцем до англійської армії. Пройшовши інженерний вишкіл був відправлений будувати залізницю на узбережжі в Ла-Манші. Бав участь у рятувальних роботах у розбомбленому Лондоні.

"У жовтні 1940 року в порту Суец відділилася рота військових піонірів, що прибула з Англії. Кахане разом із 240 іншими солдатами увійшов до нового спеціального підрозділу – "Commandos M. 51", який був створений за ініціативи генерал-майора Дженарі Катера.…

Наприкінці зими - на початку весни 1941 року Хаїм Кахане неодноразово брав участь у боях проти італійців у складній місцевості. Однією з таких операцій було захоплення цитаделі Керн, яка займала важливе стратегічне місце в італійській Еритреї. Кахана зі своїми друзями брав участь в облозі міста Гондар. Це була остання велика битва в кампанії із вигнання італійців з Африки.

Після розформування підрозділу "Commandos M. 51" Хаїму Кахане надійшла нова пропозиція, від якої він не зміг відмовитися. Як колишній австрійський громадянин і досвідчений військовий він приєднався до спеціальної розвідувальної групи (скорочено SIG), яка була сформована для проведення рейдів за лінією фронту. Солдати цього підрозділу носили німецьку форму, тренувалися з німецькою зброєю і навіть розмовляли між собою лише німецькою мовою".

Одного разу Кахане врятував життя засновнику SAS Девіду Стерлінгу, коли разом натрапили на німецький блок-пост, який неможливо було проминути. "Кахане вийшов з машини і почав обсипати німецьких солдатів соковитою лайкою. Кричачи, що він перевозить важливих британських полонених, Хаїм махав рушницею в обличчя переляканим солдатам і змушував їх дозволити машині їхати далі".

Після створення Держави Ізраїль Кахане 10 років служив в ЦАХАЛ. Створив вишкільний центр, який готував перших ізраїльських десантників, подбав про його матеріальне і технічне забезпечення. Кахане з друзями підготував перших інструкторів для десантних військ. На пенсію вийшов у 1958 році в званні майора, здійснивши черговий стрибок із парашута.

Як же багато історій вояків української армії залишаються недослідженими через десятиліття московської окупації України.

Олександр Алфьоров: Фонтан замість пам'яті

Місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України. Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію! А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України.

Олексій Мустафін: Пророк на ім'я Мані. Примхлива доля засновника "світової єресі"

9 квітня 243 року перський цар Шапур I – той самий, якому згодом вдалося вперше взяти в полон римського імператора, – прийняв у своєму палаці та вислухав мандрівного проповідника Сураїка, сина Фартака. Той познайомив володаря із своїм вченням – основи якого, за його власними словами, відкрив йому сам янгол божий. Цар був настільки вражений розповіддю, що видав Сураїку охоронну грамоту і дозволив вільно проповідувати в своїх володіннях.

Ярослав Пронюткін: Символічне місце пам’яті: кенотафи як традиція, державна практика і механізм вшанування на Національному військовому меморіальному кладовищі

У традиції українського війська від княжої доби до козацького періоду існували різні форми символічного вшанування загиблих, зокрема встановлення хрестів, курганів пам'яті, пам'ятних знаків на місцях боїв або в рідних громадах. Саме ця традиція сьогодні отримує сучасне державне втілення у формі кенотафів – символічних місць пам'яті для тих Захисників і Захисниць України, чиї тіла не були повернуті, або місце поховання яких залишається невідомим.

Антон Кістол: Ab Samara Condita. Що не так із передатуванням Дніпра?

Місто-фортецю й один із найважливіших вузлів України на Сході пропагандисти Кремля послідовно вписують у межі примарної "Новоросії". У березні 2014-го проросійські сепаратисти не знайшли тут широкої підтримки й не змогли проголосити "Дніпропетровську народну республіку". Однак небезпека не зникла й досі, адже Росія продовжує висувати територіальні претензії на Дніпропетровську область як на землі, приєднані до Російської імперії та нібито колонізовані за часів Єкатєріни ІІ.