У Франції відкрилася виставка "Від Голодомору до російсько-української війни"

З 18 травня у Музеї Опору французького міста Лімож розпочала роботу виставка "Від Голодомору до російсько-української війни". Для цього проєкту Музей Голодомору надав експонати зі своєї фондової колекції.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Це перший випадок за роки роботи інституції, коли музейні артефакти поїхали експонуватися за кордон.

"Для нас – це можливість розповісти французькій аудиторії про історію Голодомору та привернути увагу до сучасних злочинів РФ проти України. Окрім того, Музей Опору в Ліможі присвячений історії французького спротиву під час Другої світової війни і розповідає зокрема про роль французьких комуністів в ньому. Ми пам'ятаємо історію заперечення Голодомору деякими французькими політичними і культурними діячами, які тривалий час симпатизували СССР. Ініціатива Музею Опору показати таку виставку свідчить про їхню політику відкритості та критичний підхід до подій минулого", – розповідає завідувачка експозиційно-виставкового відділу Музею Голодомору Яна Гринько.

Артефакти з колекції Національного музею Голодомору-геноциду є основою цієї виставки. Автентичні речі початку XX ст. розповідають історії українців, які жили в роки Голодомору. Це дерев'яна ложка Парфила Кравчука з Житомирщини, який врятував онуку з її сином. 

Скатертина Олексія Воблого і його фото з учнями початку 1930 р., що розповідає історію виняткової людяності і відваги вчителя, який врятував від голодної смерті усіх дітей села Піскошине в Запорізькій області. Ручний млин, який створив під час Голодомору невідомий український селянин для перемелювання зерна чи в більшості випадків сурогатів, адже звичайні жорна комуністи вилучали або розбивали, щоб люди не мали змоги готувати їжу.

Серед представлених експонатів також листи південно-африканського інженера Джеррі Бермана, які він писав родині зі Станиці Луганської в 1933 році, ставши свідком винищення українців. Чільне місце в експозиції посідає книга французького політика Едуарда Ерріо, в якій він пише про свій візит до України в 1933 році і заперечує Голодомор. Це показовий зразок наслідків брехні і пропаганди та спотворення правди про трагічні події в радянській Україні.

Загальна кількість переданих на виставку експонатів становить 30 предметів. Кожен з артефактів свідчить про різні факти та аспекти історії Голодомору.

Експонати доповнюють плакати виставки "Голодомор: совєтський геноцид", які були підготовлені командою Музею Голодомору та перекладені французькою мовою Асоціацією Annecy Ukraine. 

Експозиція продовжується в наступній залі Музею Опору розповіддю про міждержавні відносини між Україною і Росією від 1991 року, коли розпався Совєтський Союз, та до 2024-го, коли російське повномасштабне вторгнення перебуває в розпалі. Цей контент ілюструють фотографії з колекції Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні "Музею Революції Гідності" (три українські революції) та світлини російської війни проти України, зроблені французьким фотографом українського походження Юрієм Білаком. 

Працюватиме виставка в Ліможі до 23 вересня цього року.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.