Історика Олександра Сосіновича засудили до 5 років вʼязниці за антиукраїнські дописи

Дніпровський районний суд міста Києва визнав 49-річного Олександра Сосіновича винним у злочинах проти основ національної безпеки.

Про це повідомляє "Судовий репортер" із посиланням на вирок від 6 червня.

Сосінович має історичну і правничу освіту й на початку 2000 років близько двох років працював вчителем історії. У 2005-2011 роках він був коректором у партії Наталії Вітренко. Як він сам пояснював у соцмережі, його звільнили, коли у неї закінчилися гроші на зарплату. А потім він став безробітним, бо після Вітренко його, начебто, цуралися роботодавці. 

Киянин розміщував антиукраїнські пости в соцмережах.

У 2008 році киянин зареєструвався у "Вконтакті" та "Facebook", та став розміщувати там антиукраїнські пости. Згодом, у 2015 році він вітав "Новоросію", а у 2016-му писав, що Крим — російський, що в Україні засилля "нациків" із цим повʼязував власне безробіття і невлаштованість. 

У соцмережах Сосінович розповідав, що він народився у Києві, але в паспорті записався "русскім", бо сам там захотів. Жалівся у соцмережах, що не може поїхати до Росії, бо мусить доглядати паралізовану матір після інсульту. При цьому, у 2021 році Дніпровський райсуд Києва розглянув понад 10 адмінпротоколів про домашнє насильство психологічного і фізичного характеру Сосіновача до його матері.

Вперше за антиукраїнську позицію чоловіка судили у червні 2023 року. Йому інкримінували виправдування збройної агресії Росії. Тоді киянина засудили до 5 років позбавлення волі, звільнивши з іспитовим строком 2 роки. А вже через 3 тижні після цього було нове зареєстроване кримінальне провадження проти історика.

Наразі чоловік отримав 5 років в'язниці із забороною обіймати посади в органах влади на 2 роки. Цей вирок можуть оскаржити.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.