В Одесі відкрили Музей геноциду

Одеський центр дослідження Голокосту відкрив музей геноциду "Територія пам’яті".

Про це повідомляє Одеська обласна рада.

Робота над облаштуванням музею тривала впродовж дев'яти місяців. Тут зібрали інформацію історію геноцидів — Голокост, геноцид вірмен, ромів, депортацію кримських татар та інших. Команда закладу робила авторські стенди та збирала експонати, серед яких фотографії, речі людей, які зазнали геноциду. 

"Ми хочемо показати, що відбувається з суспільством, коли люди припиняють боротися і, навіть, помічати зло та насильство, про те, що геноцид – це найтяжчий злочин проти людства. Особливу увагу ми приділили темі відповідальності за геноцид, яка передбачена міжнародним правом", – розповів голова правління центру дослідження голокосту Павло Козленко.

Майже на кожному стенді є планшети, на яких можна подивитись відео по тему. Також в експозиції є макети, які реалістично відтворюють події. За словами посла з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антона Кориневича, це перший такий музей в Україні.

"І в багатьох інших державах таких музеїв не існує, які розглядають питання геноциду не лише в контексті знищення одного народу/національної групи, а показують історію геноцидів, показують, що така поведінка є неприпустимою і що це є найтяжчий серед злочинів", — зазначив Антон Кориневич.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.