АНОНС: Презентація надходження в Україну документів Фундації імені Івана Багряного

20 серпня у Києві відбудеться урочиста презентація унікальної колекції, зібраної українською діаспорою в США – документів Фундації імені Івана Багряного, які передаються зі Сполучених Штатів Америки на постійне зберігання до Центрального державного архіву громадських об’єднань та українки (ЦДАГОУ).

Про це повідив ЦДАГОУ.

Це безпрецедентна подія останнього десятиліття, зважаючи на обсяг та цілісний характер архівного зібрання, що надходить в Україну. Ідея заснування Фундації ім. І. Багряного виникла у 1975 р. на VII з'їзді Української революційно-демократичної партії (УРДП) в Торонто (Канада) як відповідь на нагальну потребу підтримки поширення ідейних поглядів і творчості І. Багряного та інших українських митців діаспори задля реалізації визвольних процесів в Україні. Архів Фундації, що накопичувався роками, довгий час перебував під надійною опікою Української Вільної Академії Наук (УВАН, США).

Коли Фундація виконала свою місію, її очільники прийняли рішення передати увесь накопичений документальний комплекс на постійне зберігання до архівної установи України. Завдяки плідній співпраці Державної архівної служби України та Міністерства закордонних справ України, ЦДАГОУ та Архіву-музею імені Дмитра Антоновича при УВАН процес передавання та перевезення документів до України успішно розпочався і триває.

У рамках події гості заходу отримають унікальну нагоду ознайомитись з оригіналами документів УРДП та Фундації ім. І. Багряного, листуванням відомих громадсько-політичних діячів діаспори та іншими раритетними матеріалами минулого століття. Документи, зібрані Фундацією проливають світло на те, як українська діаспора зберігала свою національну ідентичність.

Під час презентації демонструватимуться автографи І. Багряного, М. Лівицького, Г. Китастого, О. Пошиваника тощо; листи українців з таборів біженців, зокрема, і до першої леді США Е. Рузвельт з проханням не повертати їх до СРСР; машинописні тижневики "Українець", що видавались та розповсюджувались на кораблях, якими українські емігранти діставались до нових країн проживання; карти із зазначенням ймовірних поселень українців; довідникипосібники для українців, що обрали для еміграції Канаду, Німеччину, Велику Британію, Нідерланди тощо.

Представлені документи дають уявлення про багатство, різноманітність та виняткову цінність отриманої колекції. До участі у заході запрошені народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, очільники Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, Державної архівної служби України, представники архівних та музейних установ, закладів вищої освіти, громадських організацій, дослідники історії української діаспори.

Коли: 20 серпня о 10.00 

Де: м. Київ, читальний зал ЦДАГОУ, вул. Генерала Алмазова, 8

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.