Діячі мистецтва звернулися до ЮНЕСКО з проханням відтермінувати демонтаж пам'ятників в Одесі

Митці вважають, що деколонізацію потрібно відтермінувати до завершення війни.

Про це йдеться у зверненні до генеральної директорки ЮНЕСКО Одрі Азулай.

Митці зазначили, що рішення щодо демонтажу пам'ятників і перейменування топонімів ухвалили без публічних консультацій.

"Можна багато говорити про деколонізацію України, але щодо Одеси, більша частина історичного центру якої була побудована під російською імперською адміністрацією, ця програма стирання є небезпечно слизькою дорогою. Поспішне застосування цього нового законодавства, яке залишає широкий простір для неоднозначного тлумачення, ставить під загрозу значні частини всесвітньої спадщини Одеси та її поліфонічного космополітичного духу", — йдеться в документі.

Наразі звернення підписали 118 діячів. Серед них головний диригент Одеського філармонійного оркестру Гобарт Ерл, голова наукового відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов, донька Ісака Бабеля Лідія та онук письменника Андрій Маляєв-Бабель, журналіст і громадський діяч Леонід Штекель, художник Михайло Рева.

Ініціатором звернення був Віталій Оплачко. До ЮНЕСКО вирішили звернутися після консультації із французькими юристами. 

Лист митців до Гендиректорки ЮНЕСКО Одре Азуле під заголовком "Збережемо культурну спадщину Одеси" опублікувало італійське видання Il Foglio.

 

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.