В Одесі з'явилася вулиця Ніни Строкатої, проспект Князя Володимира Великого, сквер Юрія Іллєнка

В Одесі перейменували десятки топонімів на честь дисидентів, діячів часів УНР та загиблих на війні з Росією.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомляє проєкт Деколонізація. Україна.

Вулицю Буніна в Одесі перейменували на честь української дисидентки, радянського мікробіолога та імунолога Ніни Строкатої. Вона була учасницею дисидентського руху в СРСР, співзасновницею Української Гельсінської групи.

Вулиця на честь радянського льотчика Сигізмунда Леваневського відтепер матиме назву Січових стрільців.

Вулицю Жуковського перейменували на честь Святослава Караванського - українського мовознавця, поета, перекладача, автора самвидаву, в'язня радянських таборів.

Одну з вулиць перейменували на честь вулиця Всеволода Змієнка - генерал-хорунжого Армії УНР, одиного з організаторів військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі. 

Проспект Добровольського в Одесі перейменовано на честь Князя Володимира Великого. А проспект Гагаріна на проспект Лесі Українки.

В місті буде провулок Івана Луценка, названий на честь лікаря, громадського, політичногоі військового діяча України, історика козацької доби. Він брав активну участь у створенні в одеської "Просвіти". Саме з його наказу в Одесі вперше піднято український стяг, як символ української державності. З одеської газети "Боротьба" відомо, що влітку 1918 року Іван Луценко брав участь в організації першої в Одесі української національної книгозбірні, до якої віддав частину власної бібліотеки.

Також з'явився провулок Госпітальєрів, Сергія Коновалова та Ігоря Балмагії, які загинули на війні. А замість бульвару Жванецького буде бульвар Військово-морських сил.

Відтепер в Одесі також є сквер Юрія Іллєнка - українського кінооператора, кінорежисера та сценариста.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.