Деколонізація в Україні йде повільно через недостатню увагу і спротив у парламенті – В’ятрович

5 листопада відбулась пресконференція, присвячена проміжним підсумкам та проблемам виконання Закону України про деколонізацію в Києві, Одесі, Полтаві та Дніпрі.

Про це інформує Укрінформ.

"Деколонізація в Україні все-таки стартувала, але вона вже відстає від тих термінів, які передбачені Законом. Більшість народних депутатів є байдужими до питань перейменувань. Зволікання Парламенту з питанням перейменувань населених пунктів спонукало блокування реалізацію Закону про деколонізацію на місцях. Наприклад у Полтаві досі існують монумент Слави на честь перемоги російської зброї пам'ятники Олексію Келіну та "на місці відпочинку Петра І"", - наголосив історик і Народний депутат України Володимир В'ятрович.

За підрахунками ініціативи "Деколонізація. Україна" з 24 лютого 2022 р. в усіх областях було перейменовано 35 тис. вулиць та інших об'єктів топоніміки. Не менше 50% вулиць отримали нейтральні "плодово-ягідні" назви. Також було усунено з публічного простору 1550 пам'ятників, меморіальних дощок та елементів оздоблення. 

 

"Основною проблемою є те, що Міністерство культури дуже повільно виводить об'єкти з Державного реєстру нерухомих пам'яток України і деякі громади чекають цього вже 2 роки. Також хочу окремо звернути увагу щодо спроби реваншу - скасування перейменування вулиць у м. Дніпрі, де міськрада вже підготувала відповідний проєкт рішення", - наголосив Вадим Поздняков, співзасновник проєктів "Деколонізація. Україна".

Цього року Львівщина стала першою областю, яка повністю очистилась від російсько-радянських вулиць та пам'ятників. Згідно даних ініціативи "Декомунізація Львівщини", протягом 2022-24 рр. в області вдалось демонтувати 314 об'єктів та перейменувати 250 топонімів. 

На пресконференції озвучили ТОП-20 найбільш одіозних пам'ятних знаків, які мають бути демонтовані, а також виокремили список топ-10 пам'ятників, які потребують демонтажу в Києві.

Відеозапис пресконференції доступний на Youtube каналі "Укрінформ".

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.