Деколонізація в Україні йде повільно через недостатню увагу і спротив у парламенті – В’ятрович

5 листопада відбулась пресконференція, присвячена проміжним підсумкам та проблемам виконання Закону України про деколонізацію в Києві, Одесі, Полтаві та Дніпрі.

Про це інформує Укрінформ.

"Деколонізація в Україні все-таки стартувала, але вона вже відстає від тих термінів, які передбачені Законом. Більшість народних депутатів є байдужими до питань перейменувань. Зволікання Парламенту з питанням перейменувань населених пунктів спонукало блокування реалізацію Закону про деколонізацію на місцях. Наприклад у Полтаві досі існують монумент Слави на честь перемоги російської зброї пам'ятники Олексію Келіну та "на місці відпочинку Петра І"", - наголосив історик і Народний депутат України Володимир В'ятрович.

За підрахунками ініціативи "Деколонізація. Україна" з 24 лютого 2022 р. в усіх областях було перейменовано 35 тис. вулиць та інших об'єктів топоніміки. Не менше 50% вулиць отримали нейтральні "плодово-ягідні" назви. Також було усунено з публічного простору 1550 пам'ятників, меморіальних дощок та елементів оздоблення. 

 

"Основною проблемою є те, що Міністерство культури дуже повільно виводить об'єкти з Державного реєстру нерухомих пам'яток України і деякі громади чекають цього вже 2 роки. Також хочу окремо звернути увагу щодо спроби реваншу - скасування перейменування вулиць у м. Дніпрі, де міськрада вже підготувала відповідний проєкт рішення", - наголосив Вадим Поздняков, співзасновник проєктів "Деколонізація. Україна".

Цього року Львівщина стала першою областю, яка повністю очистилась від російсько-радянських вулиць та пам'ятників. Згідно даних ініціативи "Декомунізація Львівщини", протягом 2022-24 рр. в області вдалось демонтувати 314 об'єктів та перейменувати 250 топонімів. 

На пресконференції озвучили ТОП-20 найбільш одіозних пам'ятних знаків, які мають бути демонтовані, а також виокремили список топ-10 пам'ятників, які потребують демонтажу в Києві.

Відеозапис пресконференції доступний на Youtube каналі "Укрінформ".

 

Десять слів про Євгена Сверстюка

Якось у дитинстві Євген Сверстюк на запитання: ким ти хочеш бути, відповів: «Хочу сидіти в тюрмі за Україну». У сім’ї, де брат Дмитро загинув в УПА, а брат Яків був засуджений за діяльність в ОУН, Євген дитиною не бачив іншої стежки як продовження їхньої боротьби. Його зброєю було – Слово. І за нього таки відсидів 12 років концтаборів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.