IN MEMORIAM: Відійшов у вічність науковець Леонід Рудницький

8 грудня у США відійшов у вічність Президент Світової Ради НТШ Леонід Рудницький.

Про це сповістили у Науковому Товаристві ім. Шевченка у США.

"Ділимося сумною вісткою, що 8 грудня 2024 року відійшов Дійсний член НТШ, Президент НТШ, іноземний член НАНУ, літературознавець та громадський діяч, професор Леонід Рудницький. З іменем професора Рудницького пов'язано чимало славних сторінок в історії Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці, інтелектуальному житті української діаспори США та Філадельфії, зокрема", - йдеться у повідомленні.

Свої співчуття висловив митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США Борис Ґудзяк:

"Відійшла многогранна людина – християнин, сім'янин, науковець, громадський і духовний діяч — професор Леонід Рудницький. Лише два тижні тому академік Леонід Рудницький та його дружина – професор Ірина Рудницька стали лауреатами Митрополичої нагороди за віддане служіння (Metropolitan Lifetime Service Award). Її вручення стало нагодою для приємного вечора у колі Родини професора Рудницького, який назавжди залишиться теплим спогадом."

Леонід Рудницький народився 8 вересня 1935 року у Львові. Під час Другої світової війни 1944 родина Рудницьких виїхала до Німеччини. 1951-го переїжджає з матір'ю до США. У 1960-му здобув ступінь магістра з ґерманістики в Пенсильванському університеті. 

З 1959-1960 навчального року викладає в університеті Ла-Саль. У 1988-1998 роках, Леонід Рудницький професорує у Пенсильванському університеті у Філадельфії та Українському Католицькому університеті. Тоді ж його обрано директором філії УКУ у Філадельфії (за рекомендацією Йосифа Сліпого), директором Програми центрально- і східно європейських студій уже в університеті Ля-Саль.

У 1985—1986, 1989—1990 він голова Міжнародного товариства ім. Івана Франка у США. У 1992—2006 рр. Президент Світової Ради НТШ. Тривалий час обіймає посаду декана філологічного факультету і члена сенату Українського Вільного Університету в Мюнхені, а від вересня 1998 до 2004 року він був його ректором. Від 2004 і до 2018 був головою релігійного товариства "Свята Софія" у США.

 

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.