IN MEMORIAM: У Криму помер ветеран кримськотатарського національного руху Арсен Альчиков

В окупованому Криму помер 84-річний ветеран кримськотатарського національного руху, політв'язень часів СРСР, делегат Курултаю кримськотатарського народу кількох скликань Арсен Альчиков.

Про це повідомив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Арсен Альчиков народився у 1941 році в селі Шума Алуштинського району Кримської АРСР. У трирічному віці разом із сім'єю, як і весь кримськотатарський народ, був депортований із півострова.

Арсен Альчиков, який виріс у вигнанні, отримавши професію техніка-конструктора, ще в молодому віці влився до лав учасників кримськотатарського національного руху. Разом зі своєю дружиною Тамарою Контуганською, уродженкою Євпаторії, також активною учасницею кримськотатарського національного руху, були засуджені під час "процесу дванадцяти", що відбувся в Ташкенті у листопаді – грудні 1967 року.

У 1975 році, коли спроби повернутися на свою батьківщину для кримських татар нещадно каралися владою, Арсен Альчиков разом із сім'єю повернувся до Криму, де переніс багато репресій та переслідувань. 

"У всі роки боротьби кримськотатарського народу за повернення на свою батьківщину та відновлення кримськотатарської автономії Арсен перебував серед найактивніших учасників національного руху. У роки масового повернення кримськотатарського народу на свою батьківщину, що збіглися з розпадом СРСР та становленням незалежної Української держави, Арсен Альчиков став одним з авторитетних наставників кримськотатарської молоді, яка тисячами влилися до лав національного руху", — написав Рефат Чубаров.

Навіть після окупації у лютому 2014 року Росією Криму він залишався вірним своєму народові та батьківщині.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.