Микола Матусевич організував акцію подяки естонському народу за підтримку України

30 січня дисидент Микола Матусевич ініціював проведення акції подяки під посольством Естонії в Україні.

Про це повідомила журналістка Дарія Гірна.

"Дякуємо гордому, сміливому народові Естонії", "Київ і Талін - друзі навіки!" - гасла на підтримку співдружності між Україною та Естонією Микола Матусевич написав на білих будівельних мішках. Участь в акції взяли близько 10 осіб, вони тримали у руках прапори Естонії і Євросоюзу.  Натомість трофейний прапор РФ з Курщини лежав на землі. 

Це вже друга акція, яку організовав дисидент Микола Матусевич. Перша відбулася 14 січня цього року біля посольства Данії.

Микола Матусевич - український дисидент і політичний в'язень радянських часів. За участь в Українській Гельсінській групі у 1977-му його засудили до 7 років тюрми та 5 років заслання.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.