Памʼятне місце Сирецького нацистського концтабору не внесуть до Державного реєстру нерухомих памʼяток

Консультативна рада Департамент охорони культурної спадщини КМДА відхилила облікову документацію та рекомендувала не вносити до Державного реєстру нерухомих памʼяток "Памʼятне місце Сирецького нацистського концтабору".

Про це повідомив заступник голови Департаменту охорони культурної спадщини, член організації "Центр розвитку міст" Дмитро Перов.

"Аргументи дуже поважних, але не дуже порядних експертів були такі: межі розташування концтабору точно невідомі, встановити їх наразі неможливо, поховання на території не ідентифіковувались [статус памʼятки може завадити новому будівництву]. Думаю, що вилучати з памʼяток такі місця - це найгірша дурниця, яку ми можемо собі дозволити в цей непростий час", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Дмитро Перов.

Сирецький концтабір — концентраційний табір, створений німецькою окупаційною владою в період Другої світової війни у червні 1942 року на північному заході Києва у районі Сирця у межах кварталів сучасних вулиць Шамрила, Ризької, Грекова, Щусаєва. 

Концтабір був призначений для ув'язнених за рішенням гестапо і підпорядковувався інспекції концтаборів Третього Рейху. За німецькими джерелами, з липня 1942 року до весни 1943 року табір функціонував як зовнішня команда (відділення) концтабору Заксенгаузен. За цей період кількість жертв у таборі сягнула понад 30 тисяч осіб. В'язнів виводили на примусові роботи, зокрема розвантажування душогубок у Бабиному Яру.

1991 року на перехресті вулиць Ризької та Парково-Сирецької відкрито пам'ятний знак в'язням Сирецького концтабору.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.