IN MEMORIAM: Відійшов у вічність режисер Олександр Муратов

У віці 89 років помер режисер, сценарист та письменник Олександр Муратов.

Про це повідомляє Національна спілка кінематографістів України.

"Він залишив після себе свої ігрові та документальні фільми, кіносценарії, літературну спадщину і добрі спогади колег та друзів... Достойно, плідно прожите життя... Спочивайте з миром, дорогий Олександре Ігорьовичу. Всі спілчани сумують разом із вашими рідними та близькими", — йдеться у повідомленні.

Прощання з режисером відбудеться у четвер, 17 квітня, об 11:00 у центральній ритуальній залі Байкового кладовища в Києві.

Олександр Муратов народився в родині харківського поета і драматурга Ігоря Муратова 21 квітня 1935 року. Працював на Одеській кіностудії, а також на Київської кіностудії імені О.Довженка.

На початку режисерської кар'єри Муратов зняв декілька фільмів у співавторстві з іншими режисерами — "Наш чесний хліб" (1964) разом з дружиною Кірою Муратовою та "Маленький шкільний оркестр" (1968) з Миколою Рашеєвим.

А з 1991 по 1996 роки зняв трилогію за творами Миколи Хвильового: "Танго смерті" (за твором "Повість про санаторійну зону"), "Геть сором!" (за повістю "Сентиментальна історія") і "Вальдшнепи" за однойменним романом.

За цю кінотрилогію він одержав премію Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка "За визначний внесок у національне та державне відродження України".

У 2024 році режисер подбав про збереження своєї колекції, передавши інституції до Кіноархіву, Музею кіно та Фільмофонду фотографії, диски з фільмами, асамбляжі, афіші, сценарії, книги, листи, монтажні аркуші. 

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.