Гранослов

Дмитров Павличкові - 95. Виповнилось би. Хоча прожив чималенько - 93, пішов з життя на початку минулого року.

 

У 1968-м, коли я почав навчатися на філологічному, чи не першою подією для нас, студентів, став "ГРАНОСЛОВ" Дмитра Павличка. Присвячений Максимові Рильському...

Безсмертя виростає не з могили,

Воно встає з колиски до вікна —

В житті його велика таїна.

Благослови свої життєві сили,

Щоб так, як він, свою верстати путь,

А помирати можна вже як-будь.

Дивовижні вірші, дивовижна сила слова, в якому вибухова емоція сплетена з глибиною інтелектуального пориву ввись.

На жаль, Павличко недовго працював (як сценарист) в кіно - лишень два фільми, але такі, що лишились в історії кіно: "Сон" Володимира Денисенка (з Іваном Миколайчуком у ролі молодого Тараса Шевченка) і "Захар Беркут" Леоніда Осики, за однойменним твором Івана Франка.

До речі, від самого Дмитра Васильовича якось почув історію щодо ролі Шевченка у "Сні".

Спершу було затверджено Миколу Губенка, одесита за місцем народження і роками дитинства і юності, на той час студента ВГИКу у москві. Одначе Денисенко відмовився від його послуг, оскільки той не побажав говорити перед камерою українською. Тарас Шевченко, котрий не говорить українською – геть, маро! І тоді Денисенко подивився на свого співсценариста по фільму Павличка. "Дмитре,- сказав він,- ти ж сам поет, та й зовні схожий на Тараса. Кому ж як не тобі спробувати зіграти цю роль?!"

Павличко погодився. Зробили грим, підібрали костюм. Аж тут Денисенко каже: "Ти на машині? Мені треба на Хрещатик під'їхати". Під'їхали. Денисенко пішов у справах, а Павличко, загримований і одягнутий яко Тарас, вийшов і став походжати біля авто. Аж тут підходить міліціонер. "Ви хто? Ви чому тут стали, не положено! Негайно виїжджайте звідси!".

Аж тут і Денисенко. Павличко йому: "Володимире, не буду я грати Шевченка. - Це ж чому?- Бо міліціонер не впізнав у мені Шевченка. - То й що? – А те, що це народ не пізнав".

Отак поламалось. Зрештою, як відомо, роль молодого Шевченка зіграв молодий актор Іван Миколайчук, зіграв успішно, народ пізнав у ньому свого пророка. Як і в Дмитрові Павличку пізнав великого Поета. Україну зробили і роблять передусім поети. Так було, так є і так, мабуть, буде.

Вічна пам'ять Вам, дорогий Дмитре Васильовичу! Не полишайте нас…

Андрій Бойда : Відновлена могила: повернення поручика УГА Володимира Букшованого

До 135-ї річниці з дня народження поручника Володимира Букшованого у Львові на Янівському цвинтарі 15 серпня встановили хрест на місці його поховання. Забутий герой боротьби за українську незалежність повертається з небуття через 95 років після смерті.

Сергій Шумило: Безцінна українська спадщина на Афоні: 445 років Острозькій Біблії

У серпні сповнюється 445 років з часу появи на світ Острозької Біблії (1581 рік) - першого українського друкованого видання повного корпусу Священного Писання церковнослов'янською мовою (1256 сторінок). Це унікальна українська національна пам'ятка та святиня XVI століття.

Олексій Мустафін: Легенда про камікадзе. Справжня перемога в лещатах "патріотичного" міфу

У серпні 1281 року один з флотів, спрямованих великим ханом монголів і першим імператором з китайської династії Юань Хубілаєм на завоювання Японії, потрапив у тайфун. Буря лютувала кілька днів і знищила більшу частину його кораблів. Загибель ескадри вважають вирішальним моментом так званої "війні років Коан" - другої (і останньої) спробі монголів підкорити "країну вранішнього сонця".

Олександр Шевцов: Про співпрацю Радянського Союзу та нацистської Німеччини

Палінгенетичний міф, тобто міф про національне відродження після нібито історичного занепаду, був визначений як характерна складова ідеологічного виміру фашистських держав минулого. Спробуємо повернутися до складних та не менш трагічних подій перших років Другої світової війни та оцінити ті факти німецько-радянської співпраці, про які вперто намагаються забути наші північні та східні сусіди.